Фірма

Мітч повільно згорнув аркуш і вклав до конверта, сховав його у папці з паперами до семінару. «Ми цінуємо вашу готовність до співпраці. Від директора ФБР». Зараз Мітч чудово розумів необхідність зберегти самовладання, контролювати обличчя, щоб залишити звичайний вираз, наче це так просто! Все ж обома руками він потер вилиці, опустив погляд на підлогу. Трохи замакітрилося в голові. ФБР! Сидить поруч із ним! І чекає. І директор, і ще біс їх знає, хто. І Тарранс, певно, теж десь тут.

Раптово слухачі в залі зареготали, видно, доповідач знов сипав дотепами. Гарбісон притьмом нахилився до Мітча й зашепотів:

— Зустрінемося за десять хвилин у чоловічій вбиральні, за рогом.

Він залишив папку на столі і вийшов, коли зала знову зайшлася реготом. Мітч перегортав матеріали семінару у своїй папці, вдаючи, що уважно вчитується. Конгресмен детально розписував, як він шукає всякі хитрощі, що допомагають уникати сплати податків й бореться з ними, адже багатії стараються уникати їх, а його турбує важкий тягар податків, який доводиться нести робітничому класу. Завдяки його безстрашному керівництву підкомісія відмовилася затверджувати законопроект, який зменшував видатки на розробку нафтових і газових родовищ. З його слів випливало, що він на Капітолійському Пагорбі — один у полі воїн.

Мітч почекав п’ятнадцять хвилин, а потім ще п’ять, тоді зайшовся кашлем. У нього явно виникла потреба попити водички. І, затуливши рукою рота, став між рядами вибиратися до задніх дверей. Гарбісон у вбиральні вже вдесяте мив руки.

Мітч підійшов до сусідньої раковини, відкрутив кран, полилася холодна вода.

— Що ви, хлопці, задумали?

Гарбісон у дзеркалі дивився на Мітча.

— Я лише виконую накази. Директор Войлес хоче з вами зустрітися особисто, мене послали по вас.

— І що йому від мене потрібно?

— Не хочу говорити за нього самого, та я впевнений, що це має бути дуже важливо.

Мітч обачливо озирнувся. Вони були самі.

— А що коли я буду занадто зайнятий для того, щоб із ним зустрічатися?

Гарбісон закрутив кран, потрусив над раковиною руками.

— Зустрічі вам, Мітчу, не уникнути. Давайте не будемо гратися в ігри. Коли на семінарі настане обідня перерва, зліва від головного входу на зупинці на вас чекатиме таксі, його номер 8667. На ньому ви доберетеся до Меморіалу ветеранів в’єтнамської війни, там ми зустрінемося. Ви маєте бути обачним. За вами слідом приїхали двоє із Мемфіса.

— Хто ці двоє?

— Хлопці з Мемфіса. Зробіть так, як вам сказали, і вони нічого не дізнаються.