Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Є підстави вважати, що у далекому минулому здобували знання з іншого концептуального методологічного апарату фізики, риси якого ледве окреслюються сьогодні. Цей апарат ґрунтується на широкому використанні інформаційних методів, які дають змогу створювати самоорганізовані фізичні системи (фізика змикається з синергетикою, семантикою, інформатикою) і контролювати внутрішньоатомні інформаційні взаємодії.
Звичайно, все, про що ми тут мовимо, майже на грані фантастики, але деякі відомості дають можливість припускати, що в доісторичні часи люди знали про засоби опанування колосального інформаційного потенціалу атомних ядер. Ми лишень підступилися до цього завдання: існуюча технологія розщеплення ядер нераціональна як з огляду на її екологічну небезпеку, так і тому, що вивільнена при цьому енергія потребує великої кількості трансформацій у процесі її використання.
Можливість безпосереднього управління інформаційними процесами, що відбуваються в атомних ядрах, відкрила б нам вихід у новий вимір світу, колосально розширила б пізнавальну міць нашої цивілізації і здатність контролювати сили природи. Але все це пов'язане з уявою про атом як про природний комп'ютер, що й намагається обґрунтувати сучасна геометродинаміка на чолі з її лідером, визначним американським фізиком-теоретиком Уїлером, котрий спирається… на ідеї Платона.
Особливий інтерес викликають дані, одержані відомим американським дослідником Е. Кейсом. Ще не до кінця вивченим способом (хоча ним успішно послуговуються інші дослідники) він активізував генетичну пам'ять своїх пацієнтів (а їх було кілька тисяч), і в результаті отримав детальний опис багатьох фрагментів цивілізації, пойменованої Атлантидою, яка існувала приблизно 50 000—10 000 років до н. е. Досліди велися у 30-ті роки, і багато з того, що розповідали пацієнти, було незрозумілим через брак багатьох технологічних понять. У наш час дані Кейса заново проаналізували на потужних комп'ютерах, і виявилося, що пацієнти описували, зокрема, пристрої типу лазера, генератора гравітаційних хвиль (теоретично розроблюваного в США), а також інші машини і пристрої, призначення яких нам ще не зрозуміле. Один з таких пристроїв, точніше, схему відновили (його, згідно з описанням Кейса, використовували в Атлантиді для дистанційного впливу на процеси радіоактивного розпаду у земній корі).
Дедалі очевиднішими і яскравішими стають факти разючої схожості сучасної і прадавніх цивілізацій в галузі наукового знання, зокрема в астрономії, космології, фізиці елементарних часток, біо- та психотехнології (ми вже не згадуємо про окультні науки). Але ще 30–50 років тому через брак відповідних понять у тогочасних наукових парадигмах встановити це було неможливо. Багато ж які процеси і пристрої серед згадуваних у давніх текстах ще й досі задовільно не інтерпретовані, що свідчить про випередження (!) нас давніми цивілізаціями в деяких галузях науки і техніки. Наведемо кілька фактів.
Наприклад, взяти астрономію й космологію. У джайністських і тибетських джерелах згадується про «чорну» планету, що у кілька разів перевищує розмірами Землю і яка «далеко відходить від Сонця». І ось у газеті АН СРСР «Пошук» № 35(70) за 1990 рік читаємо: «…Астрономи мають у своєму розпорядженні розрахунки, згідно з якими за найбільш віддаленим від центру нашої планетної системи Плутоном можуть «ховатися» ще один-два невидимих із Землі об'єкти з великою масою. На думку американського астронома доктора Дж. Андерсона, навколо Сонця обертається принаймні ще одна планета. Припускають, що її маса має бути вп'ятеро більша від земної».
У міфології Давньої Індії та інших прадавніх цивілізацій існують легенди про Чорне Сонце — Люцифера (у тибетських легендах це зірка Тиш'я, у ранньоантичних — зірка Немезида або Прозерпіни). Зірка Люцифера тлумачиться у легендах як друге Сонце — невидиме, але таке, що важить для життя на Землі аж ніяк не менше, ніж видиме світило. Все це вважали вимислом. І раптом у нашому XX столітті справді відкривають двійник Сонця (чорний карлик а масою у три відсотки від сонячної). Але що особливо цікаво: останніми роками вчені схильні думати, що саме періодичне наближення Люцифера-Немезиди (другого Сонця) створює непередбачувані зміни в конфігурації орбіт Землі та, інших планет, що зумовлює нетривіальні мутації структур морфогенетичних полів (появу нових біологічних видів), про що і твердять прадавні легенди!