Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
І ось тепер ми сушимо голову: що це означає? Навіщо єгиптянам піраміди, зведені такою ціною? Навіщо інки й майя в непрохідиих джунглях зводили велетенські храми та прокладали дороги, вистеляючи їх гладенько обтесаними плитами (не маючи ніяких візків)? Яке призначення має величезний Кносський палац — чи то було помешкання царів, чи поховальний пантеон, чи ще щось?
На підставі суто емпіричних знань неможливо було спроектувати і збудувати знаменитий лабіринт храму Аменхотепа ІІІ, а також створити штучне озеро, на березі якого він стоїть. Те, що воно витвір рук людських, очевидно: майже посередині озера на 80 метрів над водою височать дві піраміди. Їх підводна частина дорівнює надводній. Отже, висота цих пірамід — близько 160 метрів. Вода в озері не джерельна (місцевість абсолютно безводна), а потрапляє каналом із Нілу, шість місяців тече в озеро, шість місяців—у річку. Чим більше дізнаємося ми про життя перших цивілізацій, тим менш обґрунтованими здаються наші «тверезі» припущення щодо призначення пірамід, храмів та інших культових споруд, тим більш загадковими постають їх функцій. А якщо уявити: храми, піраміди, інші колоси культового призначення були чи не найважливішими у житті тих народів? А що коли вони були основою, базисною, так би мовити, соціальною структурою, котра забезпечувала контакт з якимось позаземним джерелом духовного життя, яке було животоком для наших предків…, не хлібом, ні, а знанням, що перетворювалося на безпосередню силу? Тим більше, що частку інтелектуальиого потенціалу древніх становили «позаземні» звання, не тільки незбагненні з позиції тогочасного суспільного життя, але недосяжні (або ще не осмислені) для нашої сучасної науки.
НАДСУЧАСНІ ЗНАННЯ У ПІТЬМІ ВІКІВ
Концептуальна структура сучасної фізики
дедалі більше нагадує філософію індуїзму.
А. Салам, фізик, лауреат Нобелівської премії.
— Але головна сенсація історїї науки і техніка — виявлення в прадавніх народів суперзнань і супертехнологій, досягнення яких ми можемо лише прогнозувати для себе, та й то з високим ступенем імовірності. Цей факт ще не осмислила наша раціональна наука. І постає парадоксальне запитання: хто запрограмував цей незбагненний інтелектуальний коловорот?
Візьмемо хоча б праці Платона, точніше, його невеличкий твір «Тімей», у якому висловлено піфагорійські уявлення про будову речовини і світобудову. Викладеш тут фізичні ідеї, зокрема, про те, що речі складені з трикутників, сприймалися як нісенітниця. І лише зовсім недавно фізиків зацікавила платонівська картина мікросвіту. Німецький вчений В. Гейзенберг навіть підмітив, яку велику роль відіграв діалог «Тімей» у формуванні фізичної картини світу. Інтерес фізиків до Демократа дещо підупав, натомість зростає інтерес до Платона, котрий об'єднав учення про елементи з атомістичною концепцією будови речовини. В європейській науці це сталося тільки в XІХ столітті Платон пропонує концепцію атома не як «неподільного», а як складної системи з багатоманітними структурами. Стверджуючи імовірнісний підхід, Платон приписує фізичним часткам форму чотирьох правильних багатогранників — куба, тетраедра, октаедра, ікосаедра. Найновіший напрям сучасної фізики — геометродинаміка — на відміну від класичної фізики аж ніяк не вважає це «нісенітницею». Один з цікавих збігів: у недавно відкритих кварків (найпростіших структурних одиниць матерй) виявили елементи, що зближують їх з платонівськими «трикутниками».
Дуже цікавим є міркування Платона щодо контуру піраміди (тобто тетраедра), котра є першоначалом (сім'ям) вогню, а також душі, духу, життя. Починаєш сприймати піраміди як основні культові споруди всіх перших цивілізацій Єгипту, Месопотамії, Індії, доколумбової Америки.
Що ж до Гейзенберга, то він безпосередньо вказує: чим глибше ми опрацьовуємо теорію елементарних часток, тим більше наближається вона до платонівського вчення. Тут усе правильно, крім одного: дивовижні знання, які багато в чому й зараз живлять фантазію фізиків в їхньому прагненні провіщати майбутнє, приписують самому Платонові. Так ні ж, Платон запозичив їх з різних найдавніших джерел, так само як і оповідь про Атлантиду. Багато з того, що ми пізнаємо в Платона про структуру світу і будову речовини, для нас — знання майбутнього.