Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Великі міфи імперії
Великі міфи імперії - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Великі міфи імперії

Электронная книга - «Великі міфи імперії». Краткое содержание книги:

Україна відновила свою державність. Утверджується у світі наша споконвічна символіка — знак св. Володимира. Українська інтелігенція звільнилася від політичного, морального, релігійного і психологічного тиску або, інакше кажучи, від постійного страху перед нечуваними репресіями щодо неї. Прийнята одна з кращих у світі Конституція. Видаються прекрасні книги, публікуються несфальсифіковані дані про тоталітарне минуле. Ця книжка не є спрямована проти російського народу, хоч він не без вини. Але занадто довго злочинні поводирі водять його, засліпленого великодержавними міфами і з підробленим родоводом, манівцями історії. Російські історики знали про це і мовчали. Однак, немає вічних таємниць. Вони забули: «Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв» (Євангеліє від Луки, гл.8, ст.17). А коли так, то чи варто приховувати їх від людей, і насамперед, від свого народу. Час найвищий російському суспільству з'ясувати для себе це питання і знайти належне місце між народами, позбувшись месіанського блуду. Це був би достойний внесок у політичну стабільність Східної Європи і тим самим забезпечення нормального національного розвитку народів цього регіону.
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 ... 52
Перейти на страницу:

Московські комуністи після 1930 року змінили своє ставлення до національного питання, відкинули відоме ленінське: «На Россию мне наплевать…» [134] і взялися інтенсивно популяризувати російський патріотизм, справедливо вважаючи, що за батьківщину можна віддати життя, а за трудящих капіталістичних країн — не дуже охоче.

Антропологія як наука таїла в собі потенційну небезпеку роз'єднання, бо готова була розкрити певні таємниці «старшого брата». Цього не можна було допустити. Тому антропологія була заборонена, кафедри ліквідовані. Комуністи заборонили багато напрямків у науці, але антропологію зненавиділи щиро, від душі; їх ненависть до цієї науки була справжня і глибока. Тому ми змушені користуватися даними антропології дореволюційного часу.

Почнемо з українців, оскільки це потрібно для порівняння з росіянами. На основі досліджень професора Вовка дізнаємось, що українці — темноволосі, темноокі, зросту вище середнього чи високого, брахіцефальні (короткоголові — Авт.), з досить рівним вузьким носом, короткими верхніми і довшими нижніми кінцівками. [135]

В енциклопедичній статті Д.Анучін [136] російське населення характеризує як світловолосе, яснооке, за будовою черепа воно відноситься до доліхоцефалів (довгоголові — Авт.), зростом нижче від українців. Дані за 1883 рік по Саратовській губернії стверджують, що призовники-українці в середньому мали зріст 166,4 см, а росіяни — 163,9 см. В українських районах Воронезької губернії середній зріст призовників за 10 років становив 165 см, для росіян — 164 см. У Чернігівській губернії, де українці вклинилися між білорусами і росіянами (між р. Десною і р. Сож), зріст призовників-українців — 165 см, у навколишніх районах — 163 см. Дослідження поховань IX–XI століть у середній Росії виявили доліхоцефалів. Д.Анучін підсумовує: «Таким чином, великороси виявляються, правдоподібно, найменш брахіцефалами зі слов'янських племен».

До речі, історик В.Ключевський, характеризуючи великоросів, помилково відносить їх до темноволосих. Спеціалісти-антропологи на базі багатого матеріалу зараховують переважну більшість росіян до світловолосих.

Тепер перейдемо до виявлення деяких генетичних особливостей у росіян.

Найбільше впадає у вічі великий вплив алкоголю на психіку і організм росіян. Дія алкоголю, наприклад на українців, не відхиляється в загальному від європейської норми: оп'яніння викликає появу голосних вокальних вправ, слізливих обіймів і рідше бійки. У росіян надмірна доза алкоголю призводить до душевного розладу з роздиранням на собі одягу і втратою контролю за своїми діями. Досить згадати повість відомого російського письменника В. Астаф'єва «Печальний детектив». У ній учасники похоронної церемонії перед тим, як закопати домовину, вирішили випити чарку за упокій душі. Запаморочивши себе горілкою, вони й забули, чому прийшли на кладовище. Через декілька днів цвинтарний сторож за запахом встановив незавершеність похоронного дійства: тіло не було поховане, а домовина знаходилася біля могильної ями.

Чи може трапитися подібний випадок в Україні? Адже усім відомо, що українці не стороняться міцних напоїв. Висновок за читачем.

Проблема поширення алкоголізму в Росії розглядалася і в пресі. Впливова і популярна газета «Известия» у 1998–1999 роках двічі зверталася до цієї теми. У 1998 році газета опублікувала статтю С.Баймухаметова, письменника, як він себе називає, під заголовком «Мы пьем не по свсей воле». [137] Ідея статті полягає в тому, що в російському етносі розчинилися фіно-угорські племена, які автор старанно перечисляє: мурома, чудь, меря, весь і, значною мірою, мордва, марі, удмурти, комі, пермяки. Усі перераховані племена не мають імунітету проти алкоголю. Цю расову властивість успадкував новий російський етнос. Частка кровної домішки взята автором з джерел, якими користуються російські історики, тобто фантазії. Виникає питання, як чверть фіно-угорської кровної домішки могла змінити генетичну слов'янську відпірність до алкоголю? Відповідь така: основою російського народу є фіно-угорська, а кровна домішка — слов'янська, та й то незначна, бо не вплинула на генетичний код.

У статті Т.Батєнєвої «Каждый второй русский — японец» [138] стверджується те саме, тільки на основі наукових даних. Встановлено, що негативний вплив алкоголю на організм залежить від здатності відповідних ферментів розчиняти алкоголь і знешкоджувати його. Вчені, які працюють над цією проблемою, довели, що від активності цих ферментів залежить, наскільки вживання алкоголю в більших кількостях буде шкідливим для здоров'я. Активність ферментів закодована на генетичному рівні, вона різна як для окремих людей, так і етнорасових груп.

вернуться

[134] Быков А. Такой неизвестный Ленин. — Луганск, 1999. — С.70.

вернуться

[135] Вовк Ф. Студії з української етнографії і антропології. — К.: Мистецтво, 1995. — С.36.

вернуться

[136] Энциклопедический словарь / Брокгауз и Ефрон. — СПб., 1900. — Т.27. — С. 128–139.

вернуться

[137] Баймухаметов С. Мы пьем не по своей воле // Известия. — 1998. - 9 июля.

вернуться

[138] Батенева Т. Каждый второй русский — японец // Известия. — 1999. - 20 июля.

~ 45 ~ Предыдущая страница Следующая страница var width = window.innerWidth || document.documentElement.clientWidth || document.body.clientWidth; if (width > 768) { (function(w, d, n, s, t) { w[n] = w[n] || []; w[n].push(function() { Ya.Context.AdvManager.render({ blockId: "R-A-430869-4", renderTo: "yandex_rtb_R-A-430869-4", async: true }); }); t = d.getElementsByTagName("script")[0]; s = d.createElement("script"); s.type = "text/javascript"; s.src = "//an.yandex.ru/system/context.js"; s.async = true; t.parentNode.insertBefore(s, t); })(this, this.document, "yandexContextAsyncCallbacks"); } var width = window.innerWidth || document.documentElement.clientWidth || document.body.clientWidth; if (width
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 ... 52
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)