Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Дуже часто в положеннях актів законодавства безпосередньо не передбачаються ні права, ні обов’язки, а встановлюються прямо лише правові конструкції, до яких і треба звернутись для визначення змісту прав та обов’язків відповідних суб’єктів. Вони означають цілий комплекс прав та обов’язків і умов їх виникнення, припинення, зміни тощо. Так, законодавець в кожному конкретному випадку не зазначає на весь комплекс прав та обов’язків учасників правочину, які тягне за собою недійсність правочину, а тільки встановлює, що за певних умов правочин є недійсним, а весь комплекс пов’язаних з недійсністю правочину правових наслідків описується в інших положеннях Цивільного кодексу. У таких випадках також слід визнати, що раз правова конструкція передбачена прямо, то і відповідні права та обов’язки встановлюються прямо або непрямо, залежно від того, як це встановлено в самій правовій конструкції.
Інший приклад: законодавець створив правові конструкції публічних договорів, договорів приєднання, попередніх договорів (ст. 633-635 ЦК). У подальшому він називає певні договори публічними договорами чи договорами приєднання. У такий спосіб прямо чи непрямо встановлюються (залежно від способу формулювання прав та обов'язків у нормативному положенні, яким визначається зміст правової інструкції) права та обов’язки учасників відповідних правовідносин, зміст яких виявляється при тлумаченні за допомогою ст. 633, 634 чи 635 ЦК, в яких розкривається зміст правових конструкцій публічного договору, договору приєднання, попереднього договору. Ще один приклад такого роду — це правова конструкція власності. Ч. 3 ст. 331 ЦК встановлює, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Правове значення визнання особи власником майна розкривається в інших положеннях Цивільного кодексу та інших актів законодавства. Але і таке встановлення прав та обов’язків учасників цивільних відносин може бути прямим, якщо у законодавчому положенні, яке встановлює відповідну правову конструкцію, прямо формулюються відповідні права та обов’язки.
6. Поняття прямого встановлення (передбачення, визначення) правових норм зустрічається в науковій літературі. Складається, однак, враження, що науковці у відповідних випадках не дуже добре розрізняють правові явища, про які вони ведуть мову. Так, у підручнику з логіки як одна із умов застосування закону за аналогією називається «відсутність у системі права норми, яка б прямо передбачала даний вид відносин»[101]. Це — явна помилка, яка йде від відсутності правильного розуміння словосполучення «прямо передбачала». Зауважимо, що то була наведена цитата із підручника логіки для юристів, який покликаний навчати студентів використанню засобів логіки для роботи з нормативним текстом.
Аналогічне значно раніше стверджувала Ю. Г. Ткаченко[102]. Ні чинні законодавчі акти України (ст. 2 ЦК; ст. 8 ЦПК; ст. 9 КАСУ), ні законодавство Союзу РСР ніколи не пов’язували застосування аналогії з відсутністю норм права, які б прямо передбачали даний вид відносин. Аналогія не може застосовуватись за наявності правових приписів, які не тільки «прямо передбачають» відповідні відносини, а й правових приписів, що випливають із нормативно-правових актів, які поширюються на ці відносини.
Це твердження видається нам безспірним. Навіть у випадках непрямого випливання правових приписів із положень нормативно-правових актів, застосування закону за аналогією, за загальним правилом, є неможливим. Є. В. Васьковський звертав увагу на проблему конкуренції між застосуванням закону за аналогією та правилами, що виявляються при тлумаченні висновком a contrario[103]. Ця проблема досить детально буде розглядатись у цій книзі в подальшому.
Справляє враження і та обставина, якого змісту в одному із рішень Конституційного Суду надається терміну «прямо закріплені положення»: «Верховна Рада України, приймаючи закони, не має права допускати невідповідностей щодо будь-яких положень, прямо закріплених в Конституції України»[104].
Видається, що вища юридична сила належить як правовим приписам, які прямо закріплені в Конституції, так і правовим приписам, які прямо випливають із положень Конституції і які непрямо випливають із Конституції. Усі ці правові приписи, а не тільки положення, «прямо закріплені в Конституції», є обов’язковими для Верховної Ради як при прийнятті законів, так і при прийнятті інших актів чи здійсненні певних дій.
101
Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика. — М.: Юристь, 2002. с. 191.
102
Ткаченко Ю. Г. Нормы советского социалистического права и их применение. — М.: Госюриздат, 1955. с. 62.
103
Васьковський Е. В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. с. 343.
104
Рішення Конституційного Суду України в справі про Рахункову палату від 23.12.97 № 7-зп// ОВУ. — 1998. — № 1. — Ст. 23.