Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Боевики » Вакансія для диктатора
Вакансія для диктатора - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Вакансія для диктатора

Электронная книга - «Вакансія для диктатора». Краткое содержание книги:

Під час робочого візиту до далекого від столиці Верхоярська було вбито Президента країни Романа Романовича Погодіна. Герой цієї історії, який саме перебував під Верхоярськом, розуміє, що почалася велика гра за переділ влади. Попри смертельну небезпеку, він намагається дістатися столиці та зірвати плани тих, хто затіяв цю гру. Численні впливові вороги намагаються вбити його, але на допомогу несподівано приходить офіцер із президентської служби охорони.
Хто цей герой, чому йому допомагає колишній охоронець покійного, чи вдасться їм досягти мети? Найбільше хобі Автора — історія, тому він інколи передбачає реальні події. Не виключено, що й події, описані у цьому романі, не така вже й вигадка?
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 ... 54
Перейти на страницу:

— Це та, що під самим Москворецьком? — вразився прем’єр.

— Вона, ріднесенька! — погодився генерал. — Я от що думаю, Михайле Петровичу: а чи не збільшити нам винагороду: скажімо, не по мільйону за кожного, а по три?

— Можна, — погодився Лижин, кивнувши головою, й одразу розпорядився. — Цьому капітанові надайте найбільше сприяння. А от скажіть, генерале, як би ви діяли на місці фігуранта?

— На його місці я би не допустив нічого подібного й у схожій ситуації просто не опинився би, — переконано заявив той.

— Безумовно, — погодився Михайло Петрович, в душі не вірячи жодному слову «спеца», бо коли ти при владі, тобі говорять, і найчастіше — нещиро, ті речі, котрі ти хотів би чути: і найрозумніший ти, і наймудріший, і найкомпетентніший. І ти потроху починаєш вірити в це й втрачати відчуття реальності, невірно оцінюючи й ситуацію, й оточення. Можеш хибно записати до стану своїх ворогів цілком відданих людей, просто не схильних лестити, наблизити нікчемних корисливих офісних рибок-причеп, що лестять, як співають, підбираючи крихти з твого столу й піднімаючись слідом за тобою й завдяки тобі щаблями кар’єри, а удар отримаєш від людини, на яку ніколи не подумав би: Альєнде до останнього дня довіряв Піночету, цар Петро ІІІ своїй дружині, а Цезар — Брутові. Так що можна тішити себе: я би на його місці... А чому ти не думаєш, що для того, щоб втримати високе місце, треба мати в два рази більше розуму, ніж для того, щоб місце те здобути, і хтось його таки посів, а ти й цього досягти не спромігся? Як же ти утримуватимеш його?

— А все-таки? Суто теоретично, безвідносно до персоналій... Що робили б? — уточнив Лижин.

— Для того щоб щось робити, треба знати, чого ти хочеш добитися й якими шляхами ти це робитимеш. На кого можеш спертися, — почав генерал. — З метою зрозуміло: повернення до влади. У верхівці спецслужб підтримку втрачено, у найвищих політичних та бізнесових колах, як я розумію, теж. Залишається популярність в армії та у значної частини населення. Населення залишатиметься пасивним, поки буде в невіданні. Шлях для фігуранта вимальовується такий: підняття по тривозі та ввід до столиці вірних армійських частин з одночасними арештами всіх нас, і негайне оголошення по всіх ЗМІ про чудесне спасіння й придушення перевороту.

— Отже, треба негайно нейтралізувати потенційно вірні Погодіну частини, — зрозумів Лижин.

— Так, насамперед — в столиці, — підтвердив генерал і повів далі. — Тоді в нього залишиться лише один шлях — через ЗМІ піднімати народ, тож слід передбачити як посилення контролю над ЗМІ, так і ходи у відповідь, якщо він туди таки прорветься й зуміє вчинити розголос.

— От і починайте готуватися негайно, щодня доповідаючи мені особисто, що зроблено, — жорстко сказав прем’єр. — А яка у нього підтримка у війську?

— Він дружив з багатьма генералами — риболовля, полювання, таке різне, але найближчі йому — командири Преображенської, Семенівської та Тавридської дивізій. От і прекрасно: негайно підняти всі три по тривозі й передислокувати на східний кордон федерації! А командирів решти дивізій округу та їхніх заступників і начальників штабів зібрати на командно-штабні навчання... скажімо, в Наро-Подільську в закритому центрі бойової підготовки Служби федеральної безпеки, стягнувши туди ж підрозділи «Альфа», «Омега» та в повному складі дивізії імені Дзержинського, Менжинського й Лациса, щоб у наших генералів й думок нерозумних не виникало!

— Це вже мені подобається, — усміхнувся Лижин. — Так надійніше. Зараз я як головнокомандувач зроблю потрібні розпорядження щодо тривоги й навчань... І треба про всяк випадок продумати питання щодо ЗМІ та найближчого оточення...

5.

Гопник з Калашихи, що звався В’ячеславом, в просторіччі — Сявою, а зовсім не Васею, добре знав, що йому робити.

— Так до кого точно вони пішли? — перепитав він хлопців, що сиділи поряд з ним на лавочці.

— Йопта, точно не помітив, — сказав той, що сумнівався. — До баби якоїсь, бля буду. Вона ще така каже: «Заходьте, Інокентій» Га-га-га — Інокентій! Знаєш, хто це — Іно-кентій? Це тіпа кент, але іноземний.

І він знову заіржав на весь двір.

1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 ... 54
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)