Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?
- Автор: Сенченко Николай Иванович
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-245-4
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?». Краткое содержание книги:
Важливо для автора (як, звісно, й для більшості української людності), чи прозріє нарешті так звана політична еліта країни, аби побачити далеко не завжди благородну діяльність колоніальної адміністрації, що часто маніпулює навіть представниками державних органів.
Глибоко аналізуючи це питання, вчений-дослідник залишає його відкритим, він запрошує до роздумів над ним своїх співвітчизників, яким небайдужа доля Вітчизни й по-справжньому дорога її незалежність.
Для фахівців з теорії та історії управління суспільством, а також для широкого загалу читачів.
Ідея терору й депопуляції населення належить масонському ордену Ілюмінатів. Як пите Неста Вебстер, під час Французької революції було прийнято рішення зменшити населення Франції з 25 млн до 14 млн чоловік. Згадаймо тепер 1921-1923 рр., коли було знищено 4,5 млн жителів СРСР; згадаймо голодомор 30-х років, і сьогодення, коли щороку в Росії населення в середньому зменшується на 750 тисяч чоловік, а в Україні — на 250 тисяч чоловік, — тоді ми зрозуміємо, хто ж стоїть за депопуляцією слов’янського населення.
Ілюмінізм — соціалізм — анархізм — мондіалізм — лібералізм — новий світовий порядок — глобалізм, — все це не що інше, як ідеології досягнення світового панування.
Соціалізм у його комуністичному варіанті був одним із найграндіозніших — і водночас найфатальніших і найтрагічніших — експериментів, які будь-коли розпочиналися в історії людства. В основі цього експерименту був намір створити нове людство, нове суспільство, досягти тотального здійснення свободи й рівності в рамках радикального атеїзму.
Утопізм комунізму, як справедливо зауважує німецький філософ Гюнтер Рормозер у книзі “Криза лібералізму”, полягає в тому, що він “...вступив на арену з претензіями створити щось таке, чого до нього ще ніколи не було в історії, а саме: створити “нову людину”, людину “соціалістичного типу”, тобто створити людину з абсолютно новими потребами, новим способом мислення і життя, новим світоглядом і новою етикою. Ця людина повинна була б назавжди перебороти матеріалістичність, егоїзм та індивідуалізм, що є типовими для західного, так званого ліберально-капіталістичного суспільства.
Водночас обидві ідеології — комунізм і лібералізм — “належать до проекту Нового часу, обидві вони — продукт європейського просвітництва”. Причому, комунізм має своїм попередником “ілюмінізм” і бере початок від масонського ордену Ілюмінатів, який є ідейним виразником певних сил, що стоять за перманентною світовою революцією; її метою є досягнення світового панування.
Цікаво, що на зміну комунізмові якраз через два століття в 1989 році прийшов лібералізм. Він знову збирається поставити експеримент у країнах Східної Європи, але тепер уже західні вчителі виховуватимуть в нас матеріалістичність, егоїзм та індивідуалізм. Масонський лозунг “Свобода. Рівність. Братерство” тепер замінено на інші: “Права людини”, “Загальнолюдські цінності”, “Демократія”, “Свобода слова” тощо.
Як і раніше, за масонами стоять фінансові олігархи, або Фінансовий Інтернаціонал.
26 січня 1938 року Христіан Раковський, масон 33 ступеня посвячення, на допиті, який вів слідчий НКВС Г. Кузьмін (Дюваль), сказав: “Не знаю, чи звернули ви увагу на схожість між Фінансовим Інтернаціоналом і Інтернаціоналом пролетарським; я б сказав, що один є зворотним боком іншого, і цим зворотним боком є пролетарський як модерніший за фінансовий... Об’єктивно вони ідентичні. Комінтерн, що дублюється реформістським рухом і усім синдикалізмом, викликає анархію виробництва, інфляцію, злидні й безнадію в масах; фінанси, переважно Фінансовий Інтернаціонал, що свідомо чи несвідомо дублюється приватними фінансами, створює ті ж самі суперечності, але ще в більшій кількості... Тепер ми змогли б уже здогадатися про причини, через які Маркс сховав фінансові суперечності, які не могли б сховатися від його проникливого погляду, якби у фінансів не було спільника, вплив якого — об’єктивно-революційний — вже тоді був надзвичайно відчутний”.
Не важко помітити, наскільки схожі дійові особи і як збігаються наслідки революційних подій початку XX ст. і оксамитової революції кінця XX століття. Фінансовий інтернаціонал замінили Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Федеральна резервна система США, вимоги і дії яких призводять до тих самих наслідків.
Неоліберальна реформа в Росії й Україні здійснюється за типовою схемою МВФ майже 10 років. Російськими та зарубіжними вченими накопичено й систематизовано величезний матеріал, який свідчить: “...Зміни, явлені під час ультраліберальної революції, в господарстві країни призвели до паралічу виробництва, деградації основної системи життєзабезпечення, прискореної ерозії усієї технологічної інфраструктури Росії. Такий результат викликаний не тільки помилками, крадіжками й некомпетентністю окремих чиновників. Основна причина — у фундаментальній невідповідності політики, що здійснювалася, реальним умовам російської економіки та цивілізаційним характеристикам нашого суспільства.