Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?
- Автор: Сенченко Николай Иванович
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-245-4
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?». Краткое содержание книги:
Важливо для автора (як, звісно, й для більшості української людності), чи прозріє нарешті так звана політична еліта країни, аби побачити далеко не завжди благородну діяльність колоніальної адміністрації, що часто маніпулює навіть представниками державних органів.
Глибоко аналізуючи це питання, вчений-дослідник залишає його відкритим, він запрошує до роздумів над ним своїх співвітчизників, яким небайдужа доля Вітчизни й по-справжньому дорога її незалежність.
Для фахівців з теорії та історії управління суспільством, а також для широкого загалу читачів.
Чимало вчених світу застерігають, що той глухий кут, у якому перебуває не тільки Росія, а й Україна, це та ситуація, в якій може опинитися вся планета, що доля країн СРСР — своєрідний тест, перевірка здатності людства до організації в нових умовах. Проте існують потенційні можливості для того, щоб ми звелися з колін і вилізли з тієї ями, в яку нас вкинули людська корисливість, підступність і брехня. З іншого боку, світ ТНК, в якому нині ми живемо, вимагає й транснаціонального мислення. Людству потрібна нова стратегія виживання.
Найхарактерніша ознака світової історії кінця XX і початку XXI ст. — дальше загострення глобальної кризи. Із втратою в нашій країні панівного впливу комуністичної ідеології помітна одностороння політизація соціальної філософії. Нові західні вчителі привчають українців до думки, що всі вади нашого суспільного буття пов’язані з наслідками тоталітаризму, а подолання їх можливе лише за перемоги лібералізму. При цьому сам тоталітаризм потрактовується так, як це зручно Заходу. Геть ігнорується його західне походження і всіляко затушовується схожість Французької та Російської революцій, більшовицького терору з якобінським. А головне — панівна роль в них ідейних натхненників, — масонства та західного капіталу.
Переможцям вигідно, щоб відповідь за тоталітаризм несла тільки Росія, а більшовизм оголошується соціальною хворобою XX століття, винайденою в Росії. Так, у вступній статті до “Чорної книги комунізму”, видрукуваній у Франції в 1997 р. видавництвом “Робер Лаффон”, “головний архітектор перебудови” (за визначенням Бориса Олійника) О. М. Яковлєв запитує: “Що ж це за явище — більшовизм, заснований В. Ульяновим у 1903 році?” На його думку, всі біди і та трагедія, яку пережили наші діди й батьки, випливають з характеру нашого народу, схильності до насильства. Симптоматично й те, що книга написана французами і видана у Франції, масонська ложа якої “Великий схід Франції” була головним виконавцем революційних планів ілюмінатів на шляху до світового панування.
Ідея світового панування стара як світ. Свій початок таємні товариства з ідеологією світового панування беруть ще з ХІІ століття, коли в 1185 році виник орден “Братство миру”. Проте лише наприкінці XVIII століття, із заснуванням 1 травня 1776 року Адамом Вейсгауптом ордену Ілюмінатів, було розроблено технологію досягнення світового панування. В 1777 р. Вейсгаупт стає масоном, а наприкінці 1778 року виникає ідея об’єднання цих двох товариств.
Технологія досягнення світового панування полягає у підтриманні перманентної світової революції, яку дослідила і так геніально описала англійська дослідниця, доктор Неста Вебстер у книзі “Світова революція. Змова проти цивілізації”, виданій в 1921 році у Лондоні видавництвом “Кокстебл & Компані лтд.”. “Величезна руйнівна сила Французької революції, — зазначає Вебстер, — ґрунтується не на могутності ідей тогочасних філософів, а на тому джерелі, звідки вона черпала своє натхнення. Руссо і Вольтер були масонами... Організація таємних товариств була необхідна для перетворення філософських теорій в особливий і досить дієвий механізм руйнування цивілізацій”.
На Вільгельмсбаденському конгресі 16 липня 1782 р. були прийняті рішення, які й сьогодні впливають на перебіг світових подій. “.. .На ньому були присутні представники всіх таємних товариств, — пише доктор Вебстер, — мартиністи, масони, ілюмінати, яких в той час налічувалося не менше 3 мільйонів чоловік. Серед учасників конгресу тільки баварські ілюмінати мали певний план дій і вони в подальшому перебрали ініціативу до своїх рук. Внаслідок цього з’явилося рішення, прийняте на масонському Вільгельмсбаденському конгресі. Згідно з ним євреїв почали допускати в ложі. Тоді ж було прийнято рішення перенести штаб-квартиру масонів-ілюмінатів до Франкфурта. Це місто, до речі, — цитадель євреїв-фінансистів, серед яких — такі провідні репрезентанти своєї нації, як Ротшильд, Опенгеймер, Вертгеймер, Шустер, Шпейєр, Штерн та ін. Тут, у Франкфурті, в головній ложі, був розроблений грандіозний план світової революції; а коли на великому масонському конгресі в 1786 р. два французькі масони винесли смертні вироки Людовіку XVI і Густаву III, королю Швеції, саме тут вони були санкціоновані”.