Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Засадничі міфи ізраїльської політики
Засадничі міфи ізраїльської політики - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Засадничі міфи ізраїльської політики

Электронная книга - «Засадничі міфи ізраїльської політики». Краткое содержание книги:

Книгу «Засадничі міфи ізраїльської політики» французький письменник, науковець, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами SAMIZDAT. В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.
Роже Ґароді стверджував, що це не історичний твір, це — політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика — як інструмент американської політики — призводить до війни.
В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту — тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. Я поважаю юдаїзм… але нацистський Голокост — це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі…, — пише Ґароді. На думку автора, історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства.
Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою, автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в виправданні злочинів проти людства заявляється: Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу, — підкреслюється в документі. Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його незручних для сіоністів ідей, щоб показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.
Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна — це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.
Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції.
Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників.
Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар.
Це перший переклад Засадничих міфів ізраїльської політики українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей.
1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 ... 72
Перейти на страницу:

26 серпня 1960 року Брошат від імені Мюнхенського інституту сучасної історії (просіоністської орієнтації) написав у газеті "Ді Цайт": "Газова камера в Дахау ніколи не була добудована й ніколи не діяла".

З літа 1973 року табличка перед душем пояснює: "Ця газова камера, замаскована під душову, ніколи не працювала" і додає, що ув'язнених, присуджених до отруєння газом, відправляли на Схід.

4. МІФ ПРО "ЗЕМЛЮ БЕЗ НАРОДУ, ДЛЯ НАРОДУ БЕЗ ЗЕМЛІ"

"Немає палестинського народу… Мова йде не про те, що ми прийшли для того, щоб викинути їх за двері і відібрати в них їхню країну. Їх не існує".

Джерело: Заява Голди Меїр. "Санді Таймс", 15 червня 1969 року.

Сіоністська ідеологія тримається на дуже простому постулаті: у книзі Буття (XV, 18–21) написано:

"Господь уклав завіт з Авраамом, сказавши: потомству твоєму даю Я землю цю від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату".

Виходячи з цього, не задаючись питанням, у чому полягає завіт, кому була дана обітниця і чи була богообраність безумовною, сіоністські керівники, навіть якщо вони агностики або атеїсти, оголошують: Палестина дарована нам Богом.

Навіть урядова ізраїльська статистика показує, що серед ізраїльтян 15 % віруючих. Це не заважає 85 % ізраїльтян стверджувати, що ця земля дарована їм Богом… в якого вони не вірять.

Величезна більшість сучасних ізраїльтян не є віруючими ні на практиці, ні за переконаннями, і різні "релігійні партії", які грають, проте, вирішальну роль у державі Ізраїль, об'єднують лише незначну меншість громадян.

Цей уявний парадокс пояснює Натан Вейншток у своїй книзі "Сіонізм проти Ізраїлю" (Вид. Масперо, 1969, с. 315): "Рабинський обскурантизм тріумфує в Ізраїлі лише тому, що сіоністська містика втрачає значення без посилань на релігію Мойсея. Позбавтесь концепцій "богообраного народу" і "обітованої землі", і основи сіонізму зваляться. Тому релігійні партії парадоксальним чином черпають свою силу від сіоністських агностиків як своїх спільників. Внутрішня зв'язність сіоністської структури Ізраїлю жадає від його керівників посилення влади духовенства, тому обов'язковий курс Закону Божого до шкільних програм включила за ініціативи Бен-Гуріона соціал-демократична партія Мапай, а не релігійні партії".

"Ця країна існує як здійснення обітниці, даної самим Богом. Було б забавним вимагати від неї доказів її легітимності. Така основна аксіома, сформульована пані Голдою Меїр".

Джерело: "Ле Монд", 15 жовтня 1971 року.

"Ця земля була нам обіцяна, а ми маємо право на неї".

Джерело: Заява Бегіна в Осло. "Давар", 12 грудня 1978 року.

"Якщо ми маємо Біблію і якщо ми вважаємо себе народом Біблії, ми повинні володіти й біблійними землями, землями Суддів і Патріархів, Єрусалимом, Хевроном, Єрихоном, так само як і іншими".

Джерело: Моше Дайян. "Джерузалем пост", 10 серпня 1967 року.

Дуже показово, що Бен-Гуріон посилався на американський "прецедент”. Кордони США насправді залишалися рухливими протягом століття — до виходу к Тихому океану, коли було оголошено про "закриття кордонів" у зв'язку з успіхами в полюванні на індіанців, їх витиснення та захоплення їх земель.

Бен-Гуріон сказав абсолютно чітко: "Не йдеться про збереження статус-кво. Ми повинні створити динамічну державу, орієнтовану на експансію".

Практична політика відповідає цій своєрідній теорії: забрати землю і вигнати її мешканців, як це робили Мойсей та його спадкоємець Ісус Навин.

Менахем Бегін, найбільш глибоко перейнятий біблійною традицією, проголосив: "Ерець Ісраель буде належати народу Ізраїлю. Цілком і назавжди"

Джерело: М. Бегін. Повстання: історія Іргуна, с. 335.

Таким чином, держава Ізраїль відразу поставила себе вище міжнародних законів.

Ізраїль був прийнятий в ООН 11 травня 1949 року під тиском США, але із трьома умовами:

1. Не змінювати статус Єрусалиму.

2. Дозволити палестинським арабам повернутися на свої землі.

3. Поважати межі, встановлені резолюцією про розділ.

Говорячи про резолюцію ООН щодо розділу, прийняту до прийому Ізраїлю, Бен-Гуріон заявив: "Держава Ізраїль вважає резолюцію ООН від 29 листопада 1947 року недійсною і такою, що не підлягає виконанню".

Джерело: "Нью-Йорк таймс", 6 грудня 1953 року.

Повторюючи раніше процитовані тези американця Олбрайта про паралелі між американською та сіоністською експансією, генерал Моше Дайян писав:

1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 ... 72
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)