Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

258

Романа Гальперн (1900—1944) — дочка відомого польського журналіста Александра Кеніґа; не закінчивши навчання в Театральній школі як і її чоловік Мацей Гальперн (з яким вона пізніше розлучилася) — працювала у Варшаві в бюро інституції, пов'язаної з кіно, що, мабуть, займалася імпортом кінофільмів, їхньою обробкою і поширенням; працювала також секретаркою в різних установах. Шанувальниця літератури й мистецтва, оберталася в літературно-мистецьких колах польської столиці, брала участь, а іноді виступала співорганізатором мистецьких заходів, зустрічей з авторами, виступів письменників. Певний час була близькою подругою Станіслава Іґнація Віткевича, завдяки котрому познайомилася з Шульцом — імовірно, у Варшаві взимку 1936 року, на початку його шестимісячної відпустки.

У листах Шульца до Гальперн, поруч із літературними питаннями, які той часто піднімав, зустрічаючи з її боку відгук і розуміння, чимало місця посідають різні прохання — чи то йдеться про допомогу в отриманні паспорта, коли він мав їхати до Франції, чи про запит до міністерства у зв'язку з арештом за кордоном колишнього Шульцового учня, чи про участь у пошуках роботи у Варшаві, шлюб у Катовицях тощо. Відома своїм ентузіазмом, коли треба було допомогти словом і дією, Романа Гальперн радила, інформувала, подавала запити, залагоджувала різні справи, не ухиляючись від участі в жодній зі справ, із якими звертався до неї безпорадний дрогобичанин.

Знайомство і листування тривали понад три роки; Шульц відвідував свого друга та повірницю у Варшаві, в її помешканні по вулиці Фоша, 6, а пізніше — від 1938 року — на Ясній, 17, де висіло кільканадцять її портретів, виконаних Віткевичем.

Під час нацистської окупації Гальперн опинилася у Варшавському ґето, після першої великої операції винищення в липні 1942 року втекла звідти, незабаром після втечі сина Стефана, котрого згодом умістила в інтернат сільськогосподарської школи неподалік Кельце. Сама вона перебралася до Кракова, де — добре володіючи німецькою, французькою, англійською, російською мовами та стенографією — під іменем Яніни Соколовської (таке прізвище фігурувало в її фальшивих документах) влаштувалася на роботу в німецьку імпортно-експортну компанію.

У вересні 1944 року, кажуть, упізнана знайомою, переселенкою з Варшави, була нею видана ґестапо. Заарештована, ув'язнена в тюрмі на Монтелюпіх, до самої смерті — як розповідали жінки з тієї ж камери, — попри важкі, майже безперервні допити, не визнала свого «неарійського» походження. Встигла ще передати синові прощальну записку і загинула незадовго до звільнення Кракова, розстріляна ґестапо.

Листи Шульца до Романи Гальперн складають найбільший вцілілий епістолярний комплекс. Вони збереглися у варшавському помешканні по вул. Ясній, 17, яке — після переїзду Гальперн до ґето — зайняла її знайома. Цей будинок, який існує й досі, не згорів під час Варшавського Повстання і, хоч як дивно, не був підпалений німцями після поразки Повстання. Після визволення Варшави в покинутому помешканні були знайдені розсипані на підлозі листи Шульца.

Вони перейшли у володіння доктора Стівена Дж. Говарда (таке ім'я тепер має син адресатки листів), котрий мешкає у Сполучених Штатах. Доктор Говард надав мені доступ до них (у формі фотокопій) у 1961 році, а пізніше переказав їх до колекції Музею літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві.