Первісна. Дорога на Тір Мінеган

Після кожного виступу серед присутніх пробігав схвальний гомін, і це разюче відрізнялося від тієї мертвої тиші, що панувала під час зречення Ейрін. Воно було й зрозуміло — адже тоді Леннір втрачав свою першу принцесу, а зараз здобував нового першого принца і майбутнього короля.

Нарешті до Тронної Зали ввійшов Лоґан аб Ріс, і почалася церемонія його всиновлення. Чи не єдиним, хто при цьому мав похмурий вигляд, був старший Лоґанів брат, Делвин аб Ріс. Утім, Ейрін сумнівалася, що він шкодував за втраченим шансом коли-небудь стати королем. Радше просто почувався приниженим, що його обійшов менший брат, а ще був тверезий-тверезісінький, бо з самого рання мати тримала його під пильним наглядом, тому страждав від жорстокого похмілля після вчорашньої пиятики і знемагав від бажання хильнути бодай ковточок чогось хмільного.

Фіннела дивилася на Лоґана і вся аж сяяла. Дуже раділа за свого брата, а ще, мабуть, думала, що тепер Падрайґ аб Міредах, юний король Ферманаху, вже напевно захоче одружитися з нею — сестрою наступника престолу та кузиною відьми… А може, й не думала про це, хтозна. Останнім часом Фіннела перестала бути для Ейрін відкритою книгою, за минулий місяць вона разюче змінилася. Ні, не зовні й не характером — кузина залишилась такою ж довершеною красунею зі зворушливо-невинним личком і примхливою вдачею. Проте, відколи стало відомо про Ейрінину Іскру, Фіннела радикально переглянула свої життєві пріоритети, почала менше заглядатися на вродливих хлопців, звела до мінімуму колись тривалі посиденьки з придворними панночками, де обговорювалися здебільшого гарні вбрання, різні прикраси, парфуми та шлюбні плани присутніх, а натомість повадилася до Старої Вежі і там годинами займалася під керівництвом майстра Іґана маґією. Щодня діймала Ейрін скаргами на труднощі, нарікала на суворість та вимогливість учителя, мало не кожного вечора зарікалась від подальших занять, але наступного ранку відмовлялася від свого рішення і продовжувала навчання. Та ще й так завзято, що через два тижні на неї вже почав був скаржитися майстер Іґан, бо в нього залишалося мало часу на виконання обов’язків придворного чаклуна. Йому навіть довелося викликати з Бентрая свою дружину, цілительку Шінед бан Іґан, щоб вона зняла з нього частину навантаження. Та попри все, він надзвичайно тішився наполегливістю своєї учениці і стверджував, що за цей місяць вона досягла таких успіхів, якими звичайний чаклун-початківець міг похвалитися лише через рік напруженого навчання.

Тож тепер Фіннела мала повне право називатися юною чаклункою, а не просто дівчиною з чаклунським хистом. Ейрін дуже раділа за кузину — і найприємніше в цій радості було те, що її не затьмарювала, як раніше, мимовільна заздрість, дарма що вона сама досі не могла вчинити ні найменшої маґічної дії. Пробудження в неї відьомської сили було відкладено до прибуття на Тір Мінеган, та це нітрохи не засмучувало Ейрін. Їй нікуди було поспішати — адже попереду її чекало довге, цікаве, сповнене захопливих пригод життя…