Грицько сміється

ЩО РОБИТИ? -Що робить,- питає донька Маму біля брами,- Як не можна взять мужчину Голими руками? -Тих мужчин, що взять неможна Голими руками - Тих беруть, моя дурненька, Голими... ногами. 23.12.2003 р. ПОЛКОВА ПОВІЯ Прожила життя бабулька І ні з ким ні разу... То ж, коли вона померла - В рай пішла відразу. А там хлопці з прохідної У бабці питають: -І куди це так ногами Ти перебираєш? -Звісно в рай, чи варт питати, Ніби й сам не знаєш? -За які ж такі заслуги Раювати маєш? -Як які? - та зупинилась Й на порозі стала,- А за ті, що я ніколи І ні з ким не спала. -Ну ж і шустра ти, бабулько, Де це в рай тих брали, Що собі і добрим людям В щасті відмовляли? Тут Петро з Павлом бабульці Перекрив дорогу І тихенько їй на вухо: -Човгай звідси з Богом. Відійшла від прохідної Метрів з триста й плаче, Аж дивиться ціле військо Теж до раю скаче. І до бабки: -Чого плачеш? - Питають військові. А підводи під'їжджають Все нові та нові. Вислухали хлопці бабцю Ті, що з орденами, Пожаліли і сказали: -А сідай ти з нами. І направились до раю, Де Павло стрічає: -Хто такії, звідки йдете?- В вояків питає. -Ми - військові. -А ця жінка, пане-добродію? А це наша, вибачайте, Полкова повія. Подививсь Павло на бабку Й зразу подобрішав: -А як так? - Павло до всіх них,- Проїздіть жвавіше! 3.2.1989 р. НЕ СМІЙ ОДЯГАТИ! Якось братику сестричка В приказнім порядку: -Ану знімай моє плаття, Трусіки і шляпку!.. А як братик зняв, то стала Хлопцю дорікати: -І віднині мої речі - Не смій одягати! 24.12.2003 р. ЗАМІСТЬ ПОКАРАННЯ Мати сина покарала Й грюкнула дверима: -Ти сьогодні без вечері Спатимеш, Гаврило. Ну а батько слуха жінку Й крутить головою: -То ж яка є більша кара, Як твій суп з бурдою?! 3.1.2003 р. ВАРТ ПОДУМАТЬ Чоловік своїй дружині Їсти не дає: -Ти поглянь, не влазиш в плаття Ти вже ні в одне. А я слухаю той докір Й хочеться сказать: -Сам не будеш, будуть інші Жінку... годувать. 21.3.1978 р. БОГ ТА АДАМ Прийшов Адам до Господа І говорить: -Боже! Всі в раю по парі ходять, Я ж самотній хожу. -Добре! - Бог сказав Адаму І пішов по глину, Щоб зліпить йому із неї Другу половину. Та спочатку, для роботи Бог дістав макітру, А в макітру положив Задушевність вітру. З неба взяв він промінь зір І совині охи, Неприступність скель і гір Сів. Подумав трохи. Потім в глину домішав Зайця полохливість, В тигра він жорстокість взяв, В таргана кмітливість. Дурість взяв від віслюка, Від лисиці хитрість, Від сороки язичка, А вертлявість - в видри. Потім все перемішав Й ще раз подивився, -Ні! -сказав,- не все ще дав Й знов пішов трудиться. Взяв він свіжість у роси, А в змії отруту, І до всьго ще додав З поля м’яту, руту. Потім запахи троянд, Голуба кокетство, І нарешті зрілий мед Й павича шляхетство. Все це знов перемішав, Глянув - КОРОЛЕВА, А тому і ім’я дав Першій жінці - Єва. Після цього нахиливсь І сказав мужчині: -Все зробив, Що ти прохав, Бережи ж віднині! Бо як втратиш ти її - Житимеш без пари,- Й тут же він залишив їх І сховавсь за хмари. А як Єва із Адамом Йшла у білій льолі, Тут, ізвідкись не візьмись, Чорт зустрів їх в полі. Й там, де бджілочки гули Від дібров до гаю, Взяв обох за руки їх І повів до раю. А коли привів їх в рай, Де гуляли пари, Щоб обох їх спокусить - Чорт трусить став хмари. І в ту мить на їх обох, Де росли оливи, Дощ полився, як з відра, Більший ще від зливи. Та Адам не розгубивсь, Вгледівши печеру, І як справжній джентельмен - Пропустив він Єву. Та нагнулась, щоб пройти,