Грицько сміється

Підійшла знайома: -Щось давненько я не бачу Вашу доньку дома? -Вона в Києві працює Дояркою, в школі. -І кого ж вона там доїть? -Нас із дідом доїть. 24.1.2003 р. ВДОВА У ВУАЛІ Якось Ніна запитала У подруги Валі: -Чому, коли муж вмирає, То жінки в вуалі? -А чого тут розуміти? Справа тут прикольна: Щоб ніхто і не помітив, Що вдова довольна! 25.1.2003 р. ЛОТЕРЕЙКА Із відрядження додому Прилетів Омелько, Аж дивиться, стоїть в хаті Пралочка новенька. Він до жінки: -Де взяла? А вона: -Омелько, Пам’ятаєш, я купила Якось лотерейку. Через місяць, може два Приїзджає знову, І звичайно, бачить він Й ще одну обнову. -Ну, а цю ти де взяла?- Тут же до дружини. -Знов купила лотерейку Я на іменини. Третій раз приїхав муж Знов з командировки, Аж дивиться, у кімнаті Й ще три упаковки. Потім ще було і ще... Й тільки запитає, Як вона одне і те Знов відповідає. Так пройшло і ще літ з п’ять, Все везе тій феї: Як не шуба, то пальто - Все по лотереї... Й ось нарешті в двох вони Подались у Сочі, Бо дружині наш Дніпро Вже промуляв очі. Дув холодний вітерець, Гомоніли гори, Ну а жінка роздяглась І шубовть у море! По холодному піску Бігає Омелько: -Ти ж, дивись, не простуди, Жінко, лотерейку! Ти поглянь, у тебе вже Посиніла спина, А мені, не забувай, Треба ще й машина!.. 1.1.1989 р. ПАНАХИДА Захотілось підгульнути Жінці й каже Льові, Що померла в неї тітка Ніби десь у Львові. І що треба їй негайно Виїжджати з хати, Бо та тітонька, пробачте, Їй була як мати. Чоловік козі дав сіна, Почистив повітку: -Ти ж ніколи не казала, Що в тебе є тітка? Та, проте, тут не до сварок, Не час виясняти, І з дружиною в дорогу Він відправив матір. Приїхала з свекрухою У місто Марина, Тут же миттю до туристок Підійшли грузини. І повезли в різні боки З швидкістю, як стріли. Через три дні на вокзалі Знов вони зустрілись. -І що скажем нашим хлопцям?- Пита маму Ліду. -Ти що хочеш... Я ж на сорок І на рік приїду... 31.12.2002 р. ВАЖКЕ ЖИТТЯ Як важко всім життя дається, Але народ сопе й сміється. 14.6.1999 р. ПРОДАВАЙ КОРОВУ! Їде Вовік на курорт Й жінку наставляє: -Як листа тобі пришлю - То грошей немає. Так пройшло десь днів із п’ять Й лист він посилає: -Холодильник продавай, Бо життя немає. Жінка тут же на базар І до кума Гоші: -Дорогенький, виручай, Дуже треба гроші. Десь пройшло і ще днів сім Пише муж їй знову: -Люба жіночко моя, Продавай корову. І корову продала, Знай, яке там горе! Може там його гризе Те прокляте море! Потім пише: -Продавай, жінко, "Електрона", Якщо хочеш, аби я Повернувсь додому. Продала і "Електрон", Продала і "Соню", Бо ж таки, що не кажіть, Чоловік - законний. Ще за день і чоловік Приїжджає з моря, Жінка глянула і ледве Не померла з горя. Переспала з ним вона Й тут же серед ночі: -А тепер відпочивать Я поїду в Сочі! Через три дні, може п’ять - Тільки муж ліг спати Як привезли "Електрон" Прямо аж до хати. Ще за день чи може два: «Здрастуй, любий діду! Холодильник щоб купив, Поки я приїду»,. Потім вислала вона Грошей й на корову, А за нею і сама Обнімає Вову. Поздоровкались вони, Вовік ледве дише: -Ну, а гроші де взяла? -Там, де їх залишив... 2.1.1989 р. НА ХРЕЖАТИКУ Десь за північ, де фонтани Небеса чарують, Чує мент, кричить бабуся: -Поможіть! Гвалтують! Підбігає мент до бабки: -Хто тебе гвалтує, На кілометр ні людини, Чого репетуєш? Заохкала, ніби квочка Бабонька набожна: -І чого ви причепились - Й помечтать не можна? 9.1.1989 р