Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Листи темних людей [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Листи темних людей [UK]

Электронная книга - «Листи темних людей [UK]». Краткое содержание книги:

«Листи темних людей» — визначна пам’ятка німецької літератури початку XVI ст., яка являє собою сатиричний твір, написаний латинською мовою видатними гуманістами К. Рубеаном, У. фон Руттеном і, як гадають, іншими нібито від імені кліриків (за традицією, автори не вказуються). Листи-пародії висміюють неуцтво, тупість, релігійний фанатизм і моральну убогість богословів і церковників, викривають гріхи папського Рима, дармоїдство і розпусту ченців.
1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 ... 125
Перейти на страницу:

Яків Гохштрат, смиренний професор семи вільних і благородних наук і святого богослов'я, а також магістр-викривач еретиків у деяких частинах Німеччини, себто виправляч ересі, котрий проживає в Кельні, шле повітання з ім'ям Ісуса Христа магістрові Ортуїну Грацію Девентерському

Нщоли ще селянам дощ не був миліший після довгої посухи і сонце не було жаданіше після довгої захмаре-ності, як приємним був для мене ваш лист, котрий ви прислали мені нині в Рим. Коли я його читав, зрадів так, що з радості заплакав би. Мені здавалося, що я неначе витаю у Кельні у вашій господі, де ми з вами завше цмулили по одній, а то й по дві кварти вина або пива і грали в шашки. Ось так я зрадів вашому листу. Але ви хочете, щоб я учинив те саме, що вчинили ви, себто аби я написав вам, чим займаюсь так довго тут, у Римі, і як ідуть мої діла. Се я чиню вельми радо. Отож повідомляю, що милістю божою я поки що здоровий. Все ж, хоч я здоровий, неохоче тут лишаюсь, бо справа, задля котрої сюди приїхав, повернула на зле. Я волів би ніколи не починати сього діла, бо всі насміхаються з мене і докучають на всі лади. Рейхліна знають тут лучче, ніж у нас, у Німеччині, і численні кардинали, єпископи, прелати і члени папської курії люблять його. Якби я не вплутався у се діло, то був би тепер у Кельні, їв би й пив досхочу, а тут ледве дістанеться мені часом кусок черствого хліба. Гадаю, що і в Німеччині діла погіршали, адже мене там немає. Усі тепер поголовно взялись писати книги по богослов’ю, а пишуть що кому заманеться. Подейкують, що Еразм Роттердам-ський склав чимало богословських трактатів. Я не вірю, що все у нього там правильно написано. Він уже раніше шпетив богословів в одному маленькому творі а нині сам пише на богословські теми: се мене дуже дивує. Коли повернусь до Німеччини, прочитаю його книжчини і найду хоча б один найменший пунктик, де він помиляється, або такий, котрий я не зрозумію, тоді він побачить, що йому не буде спуску. Еразм писав також по-грецькому, а сього йому не слід було чинити, бо ми латииники, а не греки. Якщо він хоче писати так, аби ніхто його не зрозумів, чому тоді не пише також по-італійському, по-чеському або по-угорському? Його не зрозумів би тоді ні один чоловік. Наслідував би він нас, богословів (хай йому дідько), і шя>

сав би за пунктами: «Чи», «Проти», «Доводиться», «Заперечується», «Висновки», як се чинять усі богослови2. Тоді і ми будемо його читати. Не можу тепер про все вам писати, не буду також описувати скрути, в котрій знаходжусь. Як тільки члени папської курії побачать мене, називають відступником і кажуть, що утік із ордену. Подібні закиди вони чинять і франкфуртському пароху Петрові Мейєру, з котрого глумляться не менш, ніж із мене, через те, що він ревно мені благоволить. Але все одно він мається куди лучче, бо в нього хороше становисько, адже він капелан кладовища, а се, божуся, становисько чудесне. Щоправда, члени папської курії, бач, твердять, що се найменш прибуткове з усіх становиськ, котрі лиш можуть бути в Римі. Але се нічого не шкодить: вони кажуть таке із заздрості. Так чи іиак, Мейєр має чудесний прожиток і буде його мати, допоки не доведе до кінця свій спір з городянами Франкфурта3. Майже кожну днину ми ходимо з ним прогулюватись по Кампо ді Фйоре 4, аби там з радістю побачити німців. Тоді приходять туди члени папської курії й показують на нас пальцями, сміються з нас і кажуть: «Глядіть-но, ось ідуть два богослови, котрі наміряються пожерти Рейхліна! Якби навіть його зжерли, то потім знову випорожняться ним». Ми терпимо такі муки, що навіть камінь змилосердився б над нами. Тоді парох каже: «Матінко божа, се не біда! Стерпимо сії муки заради господа бога, бо бог також багато вистраждав за нас. Адже ми богослови, котрі повинні бути смиренні і терпіти наругу на сьому світі». Таким чином він мене підбадьорює, та й я собі гадаю: «Нехай балакають що завгодно, адже в них немає .всього того, що вони прагнуть мати». Якби ми були на батьківщині і якби з нами хтось так повівся, тоді ми також постаралися б дати йому достойний одвіт словом або вчинком, бо мені легко було б вигадати проти такого зухвальця якесь оскарження. Недавно вийшли ми собі на прогулянку, попереду нас ішли два чи три незнайомці, а ми слідували за ними. Тоді я підняв цидулку, котру, гадаю, один з них навмисне загубив, щоб ми її знайшли. Сія цидулка містила такі вірші:

1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 ... 125
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)