Листи темних людей [UK]

Дуже дивуюсь, що ви вночі ще можете бути мужчиною, адже ви глибокий старик. Мене найбільш дивує те, начебто, як я чував, воно не давало вам спокою цілих шість тижнів, і ви нічого не могли з ним вдіяти. Сеє, казали ви, походить од якоїсь болісті. Ох, якби тільки в мене була така болість, яким же славним коханцем був би я тоді! Але, повірте мені, я вже не здатний нині на те, на що здатний був у молодості. Уже чотири тижні пройшло з тієї гіори, як-я зійшовся зі своєю куховаркою поза моїм домом 6, і відтоді пройшло чимало часу, а я не в силах злягатися з жінками. Ще одне, про що хочу вас просити, заки закінчу. Якщо у вас є якийсь хлопчик або кревний, або якщо у вашого хорошого знайомого є хлопець і сей хлопець хоче стати спудеєм, то пошліть його сюди до мене в Лейпціг. У нас багато учених магістрів, у нашій бурсі добре годують, а саме: дають двічі в день сім страв, на обід і на вечерю. Перша страва зветься «Завжди», по-ні-мецьки каша; друга — «Безперервно», себто суп; третя — «Щоденно», себто овочі; четверта — «Часто», себто худа яловичина; п’ята — «Рідко», себто печеня, шоста — «Ніколи», себто сир; сьома — «Коли-небудь», себто яблука і груші. До сього подають нам ще й хороший трунок, котрий називається «Договір» 7. Скажіть, чи сього недостатньо? Сей порядок ми зберігаємо протягом цілого року, і всі його хвалять. Але в житлах учнів бракує їжі, що, либонь, не біда, бо інакше наші підопічні не хотіли б учитися. Тому я написав на всіх кімнатах отакий двовірш:

Такий у бурсг устав на всі віки став:

їжу візьми з собою, коли їсти хочеш зо мною.