Листи темних людей [UK]

Епітафії Гохштрату

1. Гнів, і скаженість, і шал, і підступність,

і злоба, й насильство Досі на світі живуть, хоч і Гохштрат не живе:

Все це для темних людей у розсаднику він повиводив, Щоб монументом були, свідками хисту його.

2. Тис хай отруйливий виросте й чортополох на гробниці:

Хто під землею лежить — міри ие відав у злі.

3. Добрі — радійте, сумуйте — лихі:

поміж вас увірвавшись, Смерть обікрала одних, іншим — багатство дала.

4. Тут спочиває Гохштрат;

за життя чоловік цей нестерпним Був для хороших людей, бажаним був — для лихих. Передчуваючи смерть, він над тим побивався найбільше, Що, коли вмре, злодіянь більше не зможе чинить4.

Коли ми з парохом знайшли отсю цидулку, пішли додому і більш ніж вісім чи чотирнадцять днів мізкували над нею і не в спромозі були її зрозуміти. Мені здається, що сі вірші стосуються мене, бо там стоїть чорним по білому ім’я Гохштрат, з другого боку, гадаю, що вони не мають відношення до мене, бо по-латині я не називаюсь Гохштрат, а Яків з вулиці Високої або по-німецькому Яків Гохштрат. Тому посилаю вам сю цидулку, аби ви люб’язно пояснили, хто в ній мається на увазі: я чи хтось інший. Якщо вона мене стосується, в що я ие вірю, то я ще не помер, тоді вчиню розслідування, а коли знайду винуватця, тоді влаштую йому таку лазню, що він уже ніколи не захоче сміятися з мене, а вчинити таке є у моїй силі. Бо маю тут ревного поплічника. Се мій краянин, котрий служить конюхом у кардинала святого Євсевія. Він повинен подбати, аби той, хто склав сії вірші, потрапив у темницю, де йому будуть давати лише хліб і воду, нарешті чума зведе його зі світу. Тому потурбуйтесь, будьте ласкаві, написати мені вашу думку, аби я мав тверду певність. Дійшла до мене також чутка, що Йоганн Пфефферкорн знову став євреєм, але я в се не йму віри, бо два або три роки тому базікали, буцімто маркграф наказав його спалити в Галле. Проте се виявилось неправдою щодо нього, бо спалений був інший єврей з таким самим прізвищем. Я не вірю, що він зробився мамелюком5, бо сам пише проти євреїв, і врешті-решт се була б велика ганьба для всіх докторів у Кельні і для всіх братів-проповідників, бо вій був з ними у великій приязні. Хай балакають що хочуть, я, далебі, в се не вірю. Хай господь бог уділяє вам здо-^ ров’я. Писано в Римі в заїзді «Дзвін» на Кампо ді Фйоре 21 серпня.