Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Листи темних людей [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Листи темних людей [UK]

Электронная книга - «Листи темних людей [UK]». Краткое содержание книги:

«Листи темних людей» — визначна пам’ятка німецької літератури початку XVI ст., яка являє собою сатиричний твір, написаний латинською мовою видатними гуманістами К. Рубеаном, У. фон Руттеном і, як гадають, іншими нібито від імені кліриків (за традицією, автори не вказуються). Листи-пародії висміюють неуцтво, тупість, релігійний фанатизм і моральну убогість богословів і церковників, викривають гріхи папського Рима, дармоїдство і розпусту ченців.
1 ... 37 38 39 40 41 42 43 44 45 ... 125
Перейти на страницу:

Отже, пане магістре Ортуїне, якщо вам сподобався сей. лист, то я пошлю вам усю книгу повністю, бо ж листи її, на мій скромний погляд, дуже і дуже вдалі. Зрештою, не маю про що більше писати. Живіть щасливо милістю со-творителя всього сущого. Писано в Ебербурзі, там, де я хотів би. аби й ви жили зо мною; інакше нехай дідько мене візьме. Шостої неділі між Великоднем і трійцею8.

Арнольд Тонгрський> магістр наш святого богослов’я, шле повітання магістрові Ортуїну Грацію

Велебний пане магістре! Мучуся зверх усіх мук. Нині розумію, яке правдиве речення піїтів: «Ні одна біда не ходить одна», і хочу се підтвердити таким чином. Я вже слабую, і, опріч болещів, найшла на мене й інша мука, а саме така: щодня приходять до мене люди або пишуть мені з різних країв, бо ж я повсюдно став славний через книгу, написану, як знаєте, проти Йоганна Рейхліна *. Сії люди кажуть і пишуть, що їх вельми дивує, чому ми дозволяємо Йоганнові Пфефферкорну, вихрестові, братись за перо, аби він боронив самого себе і нас усіх од напасті Рейхліна, а також заступався за нашу віру. Насправді ж він дав лише своє ім’я, а ми написали усі твори, котрі Пфефферкорн видав під своїм прізвищем. А що се достеменна правда, кажу вам скрушно, немов на святій спо: віді. Кажуть також, що Йоганн Пфефферкорн склав новий твір під таким латинським заголовком: «Оборона Йоганна ГІфефферкорна проти Йоганна Рейхліна», в якому переказує всі події від самого початку аж до кінця; опріч того, він переклав сію книгу на німецьку мову. Коли я се почув, то сказав, що се несусвітна брехня, бо я нічого про се не знав. А якщо він написав щось таке, то се, свідчусь богом, велика соромота, тому що він мене про се не сповістивша раніше завсіди радився зо мною. Я гадаю, що він уже, про мене забув, бо тепер слабую. Якби він у мене просив поради, то я сказав би, що досить було написати один раз. Таж я добре відаю, іцо писаниною ми все одно нічого не вдіємо. Річ у тім, що Рейхлін на удар відповідає ударом, бо в ньому сидить гаспид. Отож, якщо воно справді так є, то я вас гаряче прошу подбати про те, аби Пфеф-фєркорн сього не чинив, трім паче, що ви, як коректор його книги, у спромозі завадити виходові її у світ. По-друге, я чув також (але се мене не дуже стурбувало), що ви, пробачте на сьому слові, злягалися з служебкою друкаря Квентеля, і вона сплодила дитину. Коли се виявилось, Квентель вигнав її із свого дому і з роботи. Тепер вона живе у своєму домі й заробляє перешиванням старої оде7 жі. Я прохаю вас во ім’я нашої взаємної прив’язаності, аби

ви написали мені, чи воно достеменно так, чи ні. Я сам уже давно жадав зійтися з нею, але не міг сього вчинити з остраху, що вона ще непорочна діва. Якщо правда, що ви так вчинили, то, з вашого дозволу, тепер будемо злягатися з нею удвох: я сьогодні, а ви завтра, саме в такому порядку, бо достойнішому належить першість, адже я доктор, а ви магістр. Кая^у се без наміру вас приния^увати, будемо берегти таємницю і на спільні кошти утримувати її разом з дитиною. Вона, я певен, буде сим дуже задоволена, і знаю також і те, що якби я давно жив з нею, то не обсіли б мене болещі. Уповаю, однак, що, після того як очищу свої нирки, видужаю. На сьому будьте здорові. Якби мене ие мучив понос, то я прийшов би сам до вас і не писав би сього листа, але все одно ви повинні мені одписати. Написано поквапом у нашій Нагірній бурсі.

5 (46)

Йоганп Колодій Амбхаський1 сердечно вітає О ртуїна Грація Девентерського

Оскільки ви недавно написали мені й запитували, як ідуть мої діла в Гейдельберзі, а також просили відписати вам, чи подобаються мені тутешні доктори і магістри, то я насамперед повідомляю, що після прибуття в Гейдельберг я став кухарем у бурсі, де маю безплатне харчування, до того ж дістаю трішки грошей, як платню. Тепер я можу рости і одержати ступінь магістра. Так само чинив Бідний Генріх2, котрий не мав ні книжок, ні паперу, а все написав на своїй шкіряній куртці. Таким чином і заробляв собі на прожиток Плавт3, котрий носив мішки у млин, немов осел, все ж потім став Дуже вченим письменником, бо писав віршем і прозою. Зрештою, аби ви знали, які тут учені люди, то я спершу хочу ознайомити вас із більш вартими справами, а далі перейду поступово до інших, бо, як кая^е філософ у першій книзі «Фізики»4, треба переходити «від загального до часткового^. Так і Порфірій5 переходить од загального до часткового;* там Платон велить зупинитись. Та й од вартніших справ треба вести перелік, як каже язичеський наставник у другій частині твору «Про душу»6. Серед інших докторів богослов’я- є тут один проповідник, котрий має дуже гучний голос, хоч і сам невеликий на зріст. Люди охоче слухають його казання і вельми його поважають, бо вій, божусь, чоловік учений, причому учений, клянуся богом святим, у найвищому ступені. На його казання вчащає сила-силенна народу, бо він муж милий і пускає дотепи на казальниці. Я одного разу слухав його казання на основі книг Арістотеля «Аналітика друга»7 на тему: «Оскільки існує, чому існує, якщо існує, заради чого існує», і все він умів сказати по-німецькому. Опріч того, він раз мав казання про дівоцтво і мовив, що дівчата, котрі втратили незайманість, звичайно кажуть, що сталося се через насильство. Але проповідник сказав: «Ох, облиште се ваше «через насильство»! Я питаю: якщо хто-небудь буде тримати оголений меч в одній руці, а піхву в другій і весь час рухатиме піхвою, хіба він зможе вложити меч у піхву? Достоту так стоїть справа з дівицями». Іншим разом, на Новий рік, коли він висловлював новорічні побажання кожному станові, то спу-деям у трьох бурсах (є тут спудеї «нові» і «старі» 8) побажав: спудеям «новим» він зичив Сатурна, а пояснював се побажання таким побитом: «Сатури є холодна планета і дуже вдало підходить для «нових», через те що вони холодні артисти, бо не дотримуються статуту Нагірної бурси в Кельні, не йдуть дорогою святого Фоми, нехтують його зводами і настановами. А томістам на Новий рік він зичив хлопця, котрий спав у Юпітера і називався Га-німед9. Се цілком пасує реалістам, бо Ганімед подає Юпітерові вино, пиво й солодкий напій з локриці. Сію історію відмінно пояснив Торрентин10 у коментарі до цершої книги «Енеїди». Подібно реалісти вселяють спудеям умілість і знання. Чимало іншого забавного говорить він, причому так, що кожна людина може сьому дивуватись. Я гадаю, що сей проповідник не спав багато ночей, раз він усе оце так дотепно і так чудово придумав. Однак багато людей називають усе те, що він говорить на казанні, жартами, а його пустомелею, «Іоанном придуркуватим», «гусячою головою», а кажуть про нього таке тому, що він раз на диспуті слабо захищався. Тоді він провалився далеко ганебніше, ніж будь-хто інший за сто літ. Один чоловік чекав на нього біля кафедри і зняв перед ним берета (не з пошановання, але так, як се чинили євреї, коли поклали на голову Ісуса Христа вінок і стали перед ним на коліна)п, і сказав: «Пане докторе, з дозволу сказати, хай бог поблагословить сію лазню». Тоді той одвітив: «Хай бог оддячить вам за се, шановний бакалавре», і ні слова більше не сказав і пішов. Мені розказував хтось, що у нього очі зволожились, він гадав, що той проповідник плакав. Коли я почув про сії страждання, в мене заболів живіт; якщо б я знав, хто був сей нахаба, то вступив би з ним у бійку, навіть коли б він мені мав розбити голову ломакою. У сього магістра є один учень. Се, на мою думку, дуже вчений муж, хоч учень сей усього-на-всього лиш бакалавр святого письма. Він недавно, мало того, зовсім недавно, поставив близько двадцяти запитань і софізмів — всі проти номіналістів, а саме: «Чи бог міститься в категоріях, чи між буттям й існуванням е різниця, чи десять категорій реально розділяються?» Гей, гей, яке мнозтво опонентів появилося! Я ні разу в житті не бачив стількох опонентів в аудиторії. Сам він боронив свої твердження і здобув собі таку пошану, що навіть магістрові важко було його спростувати. Я дуже дивуюсь, як до сього міг допустити декан; гадаю, що він зсунувся з глузду через спеку, бо така нове-денція суперечить статутам12. У той час, як ішов диспут, я склав на його честь вірш, бо я частково також гуманіст:

1 ... 37 38 39 40 41 42 43 44 45 ... 125
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)