Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
«Очевидно, що для Данила Галицького, котрий все життя цілеспрямовано і послідовно боровся за встановлення своєї абсолютної влади, малоприйнятним було визнання себе чиїмось васалом (чи то папи, чи то хана. — В.Б.)… Він не міг не знати про боротьбу пап Інокентія III, Гонорія ІІІ, Григорія IX, Інокентія IV з імператором Фрідріхом II, відлученим від церкви 1245 р. на Ліонському соборі… Ця боротьба була продовженням давньої війни Штауфенів з Вельфами, в основі якої лежала боротьба церковної і світської влади за верховенство…» [53, с. 21–22].
Звичайно, та боротьба за верховенство католицького Папського Престолу не могла не зачепити Україну-Русь, тим більше, що вершина православ’я — Константинопольський Патріархат у 1204 році був практично знищений силою і підпорядкований католицькому Риму.
«Данило повинен був бути свідомий того, що у випадку конфлікту його чи наслідників папа… міг усунути від влади на користь інших кандидатів» [53, с. 22].
Перше зазіхання на свою владу та Русь-Україну, надзвичайно приховане, Данило Галицький відбив у 1237 році, розбивши під Дорогичином Тевтонський орден. Варто розуміти: орден того року міг діяти тільки за вказівкою папи. Тобто то була спланована комбінація, розіграна папою: польський князь Конрад Мазовецький несподівано захопив велику частину руської землі і тут же передав її Тевтонському ордену. А орден окупував землі, ввівши свої війська, немовби отримав подарунок від Польщі. Так замасковано, аби не сполохати молодого князя та не налаштувати його проти Папського Престолу, на перших порах діяв Рим.
Молодий володар Руської (української) землі князь Данило Галицький розгадав сплановану комбінацію і, довго не чекаючи, у тому ж березні місяці 1237 року розгромив вишколене військо Тевтонського ордену, а землі повернув до володінь Галицько-Волинської держави.
Рим був вражений, але «проковтнув» поразку і вирішив діяти по-іншому. Він ніколи не мирився з невдачами. Зразу ж після відходу з Центральної Європи війська хана Батия до Данила Галицького почали навідуватися папські посли. Послухаємо історика: «…розпочались перемовини з папським першопрестолом через посольство Плано Карпіні (1246–1247 рр.), ігумена Григорія (1247 р.), листування, яке припинилося у 1249–1252 рр.» [53, с. 22].
Зрозуміло, що сьогодні ми про багато що можемо тільки здогадуватися. Але в розумної людини не може не виникнути запитання: що ж трапилося, що листування між папою та князем Данилом припинилося у 1249–1252 роках? Українська історія знає відповідь на це питання: у 1249 році Папа Римський Інокентій IV кинув проти Данила Галицького нову військову силу. На цей раз проти Русі-України були спрямовані угорці, поляки і тевтонці. Битва відбулася 17 серпня 1249 року біля обложеного міста Ярослава на річці Сан.
Цього разу в Літописі Руському літописець Данила Галицького приділив баталії достойну увагу: вона подана на 3-х сторінках. Тому вже видавництво нівелювало образ великого українця, набивши наступні 404 та 405 сторінки Літопису Руського «московським ширвжитком». Не буду описувати той «московський непотріб». Від нього несе «зловонием». Отак завжди чинили московити. Пам’ятаймо це!
На боці противників Данила Галицького виступали і князі-русичі, наприклад Ростислав Михайлович, та слід пам’ятати, що не вони були чільними носіями смути. Головні чвари на Україну-Русь в ті часи приносилися ззовні, аби послабити нашу державу. Послухаємо, як сучасний молодий український історик Ігор Кушко та Літопис Руський подають ту велику перемогу України-Русі.
«Коли війська Данила і Василька перейшли ріку Сян, Ростислав отримав повідомлення про їх наближення. Він вивів проти них свої війська,.. а біля міста залишив загін з піхоти, щоб городяни не приєдналися до противника і не знищили артилерію (стінобитні машини. — В.Б.).
Битва розпочалася 17 серпня… (1249. — В.Б.) року з удару кінноти обох військ» [166, с. 42].