Злочинця викривають зорі

В синюватобілому світлі екрана обличчя доктора Нево нагадувало маску мерця. Над гострими вилицями напнулася блідосіра шкіра. Він нерухомим поглядом втупився в екран, крутячи правою рукою регулятор настройки.

Мексіканська затока зникла, і на її місці з'явився півострів Юкатан. Він розростався, доки не заповнив увесь екран. Все чіткіше виділялися окремі деталі, У Петера було таке враження, ніби він розглядає землю з літака. Зображення весь час наближалось. Тепер уже було видно величезний тропічний незайманий ліс з деревами-велетнями.

Раптом одвічний ліс, який наче килим застилав землю, почав рідшати. Серед руїн, частково вкритих заростями, височіла величезна східчата піраміда. Вона була майже в центрі ясно видимого колишнього міського парку. Рядом з пірамідою, біля її підніжжя, стрічкою пролягла через заросле поле руїн майже зовсім чиста смута. На околиці, де колишня вулиця губилася в незайманому лісі, було видно якусь маленьку світлу пляму.

Петер наказав Нево настроїти на ту білу пляму і збільшити зображення.

Той беззаперечно підкорився.

Пляма все росла й росла, і через певний час можна було розгледіти великий намет, що стояв поблизу якоїсь своєрідної споруди. Зображення все збільшувалось, і Петер впізнав арку воріт, яку він бачив на одному з батькових фотознімків.

Біля намету рухалася людина.

У Петера завмерло серце. Від хвилювання йому перехопило дух. Його передчуття підтвердилось: то був його батько. Хоч у нього на голові була крислата панама, а на очах темні окуляри, Петер впізнав його знайомі рухи і жести.

Через рештки зруйнованого муру професор видерся на арку і став поратися біля фотоапарата, установленого там на штативі.

Мов зачарований, Петер вдивляйся в екран, витягши голову наперед. У нього почали боліти очі. Він провів лівою рукою по очах і в ту ж мить подумав: «Батько фотографував цю арку всього за кілька днів до того, як зник, але такий же самий час потрібний і для променів, що повертаються з світових просторів. Прокляття! Отже, я зможу довести злочин Нево лише через кілька днів, бо тільки тоді цей прилад покаже загадковий кінець».

Швидко прийнявши рішення, він наказав Нево знову навести фокус на намет, йому хотілося побачити, що в цей час робив асистент його батька.

А ось і він — стоїть біля самого намету. Перед ним, на розкладному столі, лежать різні речі. Спершу Петер не міг розглядіти їх. Проте, коли Нево взяв один з предметів, він побачив, що то була старовинна індійська статуетка.

Раптом, коли асистент почав повертати її в руках, на її поверхні переломилися сонячні промені і вона яскраво заблищала; без сумніву, то було чисте золото.

Вражений побаченим, Петер уже одкрив рота, щоб спитати Нево про цю знахідку, як раптом відчув дужий удар знизу в підборіддя. Напасник відскочив назад і миттю вимкнув апарат.