ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Справу зроблено. Охоронці влаштовують невеликий перекур і обдумують, що робити з камерою №1, в якій забарикадовано двері.
Коли Річ (1037) відмовляється виходити з камери №2, троє охоронців виносять його на руках, жбурляють на землю, надягають наручники і тягнуть за ноги назовні. Він і бунтівник 8612 продовжують кричати про несприйнятливі умови, закликаючи решту в’язнів підтримати бунт. Охоронці пробують звільнити другу комірчину в коридорі, щоби влаштувати ще одну Яму, куди можна буде посадити 1037-го. Виймаючи звідти коробки, вони тягнуть його по підлозі назад до камери зі все ще скутими ногами.
Наглядачі Арнетт і Лендрі радяться й вирішують простим способом навести порядок у цьому безладі: почати перекличку. Перекличка завжди допомагає встановити порядок. Навіть попри те, що в шерензі лише четверо в’язнів, наглядачі наказують їм назвати свої номери.
«Мій номер — 4325, пане наглядач».
«Мій номер — 2093, пане наглядач».
Перекличка триває, хоча участь у ній беруть тільки троє «чемних» із камери №3 та 7258-й, голий, з рушником, зав’язаним на талії. Цікаво, що 8612-й також викрикує свій номер із карцеру, хоча й глузливим тоном.
Наглядачі знову тягнуть 1037-го в комірчину, яку перетворили на другий карцер. Тим часом 8612-й продовжує кричати до суперінтенданта в’язниці: «Гей, Зімбардо, давай вали сюди!». Я вирішую не втручатися, але поспостерігати за протистоянням і спробами охоронців відновити законність і порядок.
У ретроспективних щоденниках в’язнів (дописаних по завершенню експерименту) можна знайти цікаві коментарі.
Пол (5704) пише про перші сліди викривленого сприйняття часу, яке вплине на мислення в’язнів. «Після того, як ми забарикадувалися, я заснув, бо погано спав уночі. Коли ж прокинувся, то думав, що вже настав ранок наступного дня, але навіть ще обіду не було!» Він заснув ще раз по обіді, а коли прокинувся, то вважав, що вже ніч, хоча була тільки п’ята година вечора. Викривлення часу помітив і 3401-й, який зголоднів і злився, що вечерю ще не подали. Він думав, що вже дев’ята чи десята година вечора, хоча була лише п’ята.
Хоч охорона придушила бунт і використала його як привід для посилення контролю над «небезпечними» тепер в’язнями, багато ув’язнених почувалися задоволеними тим, що їм вистачило відваги кинути виклик системі. Номер 5486 зауважив, що «настрій був хороший, усі разом були готові влаштувати справжнє пекло. Ми вигадали “Бунт проти стрибків”. Більше не буде фокусів, стрибків, мовчазного послуху». Він додав, що відчував власну залежність від того, чи підтримають його дії в’язні з «чемної камери». Якби він був у камері №1 чи камері №2, то «вчинив би так само, як вони», тому й бунтував жорсткіше. Наш найменший, найделікатніший в’язень, Ґленн (3401), студент азійсько-американського походження, пройшов бойове хрещення під час бунту: «Я запропонував посунути ліжка до дверей, щоб охоронці не змогли зайти. Зазвичай я спокійний, але мені не подобається, коли зі мною так поводяться. Для мене було важливо допомагати організовувати бунт і брати в ньому участь. Це додало мені впевненості. Я відчував, що це найкраща подія в моєму житті. Це було щось на кшталт самоствердження, після барикади я краще зрозумів себе»[58].
ПІСЛЯ ОБІДУ МОЖНА ВЛАШТУВАТИ ВТЕЧУ
Камера №1 досі забарикадована, а деякі бунтівники сидять у карцері, тож обід дістанеться тільки кільком. Охоронці приготували спеціальний обід для «чемної камери №3», щоб ті з’їли його на очах у своїх менш слухняних приятелів. Проте в’язні з камери №3 знову дивують нас, відмовляючись від їжі. Охоронці стараються переконати їх бодай скуштувати ці смачні страви; але попри те, що вони голодні, бо з’їли лише легкий сніданок з вівсянки й мінімальну вечерю вчора, в’язні з камери №3 не можуть дозволити собі стати зрадниками, поводитися як «щури». Наступну годину у в’язниці цілковита тиша. Проте в’язні з камери №3 охоче співпрацюють у робочі години, під час яких витягають колючки з ковдр. В’язневі Річу (1037) пропонують вийти з карцеру і взятися до роботи, але він відмовляється. Він віддає перевагу порівняному спокою в темряві. За правилами, в карцері можна просидіти не більше години, але 1037-й сидить уже дві години, як і 8612-й.
Тим часом у камері №1 двоє в’язнів спокійно приступають до реалізації першого пункту їхнього нового плану втечі. Пол (5704) відкручує гвинти електрощита своїми нігтями, довгими й міцними завдяки грі на гітарі. Знявши кришку, вони планують використати її гострий край як викрутку, щоб викрутити замок дверей камери. Один з них прикинеться хворим. Коли охоронець поведе його в туалет, той відкриє головні вхідні двері. Другий вискочить з камери, коли йому просигналять свистом. Вони зіб’ють охоронця з ніг і втечуть на волю! Як у справжній в’язниці, в’язні проявляють дивовижні творчі здібності у виготовленні зброї з будь-яких підручних засобів, вигадуючи геніальні плани втечі. Час і пригнічення — батьки всіх бунтівних винаходів.
58
Ретроспективний щоденник в’язня.