ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Я зауважив цим новонабраним охоронцям, що ув’язнені будуть схильні ставитися до всього цього, як до «розваг та ігор», але саме від нас, тюремного персоналу, залежить те, чи виробиться в ув’язнених необхідний психологічний стан упродовж усього дослідження. Ми мусимо зробити так, щоб вони почувалися наче у в’язниці. Ми в жодному разі не можемо покликатися на це як на дослідження або експеримент. Після відповідей на різноманітні запитання від цих новоспечених охоронців я в загальних рисах описав спосіб, у який їх відповідно до побажань розподілять між трьома змінами — по троє в кожній. Я дав зрозуміти, що нічна зміна, вочевидь найменш приваблива, найімовірніше, виявиться найлегшою, оскільки ув’язнені спатимуть принаймні половину часу. «У вас буде порівняно небагато роботи, хоч ви і не зможете спати. Ви маєте бути там про всяк випадок, раптом вони затіватимуть щось». Попри моє припущення, що в нічної зміни буде зовсім мало роботи, наприкінці експерименту вона діяла найактивніше і найжорстокіше поводилася із в’язнями.

Я маю ще раз зазначити, що спершу мене більше цікавили ув’язнені та їхня адаптація у цій ситуації, схожій на життя у в’язниці. Охоронці були просто гравцями загальної дії, які мали б допомогти в’язням сформувати певний спосіб мислення — усвідомлення того, що їх позбавлено волі. Гадаю, що я мав таку перспективу, бо походив із неблагополучних районів, що змушувало мене більше ототожнювати себе з в’язнями, аніж з охоронцями. На це, безперечно, вплинули інтенсивні персональні контакти з Прескоттом та іншими колишніми в’язнями, з якими я нещодавно познайомився. Тому мою промову під час інструктажу було сформульовано так, аби викликати в охоронців «почуття єдності», за допомогою загального опису чільних ситуативних і психологічних процесів у функціонуванні типових в’язниць. Невдовзі для нас стало очевидним, що поведінка охоронців була так само цікавою, а іноді навіть цікавішою за поведінку ув’язнених. Чи був би таким самим результат без цього інструктажу, якби ми дозволили лише поведінковий контекст і відігравання ролей? Як ми згодом побачимо, попри нашу спонукальну довідку, охоронці спочатку не надто переймалися потрібними відносинами та поведінкою, щоб створити такі негативні умонастрої в ув’язнених. Пройшло трохи часу, перш ніж нові ролі та ситуативні сили змінили їх настільки, що вони почали зловживати поводженням з ув’язненими — Зло, за створення якого у цій «Стенфордській окружній в’язниці» зрештою відповідальний я.