Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання
- Автор: Брэдбери Рэй Дуглас
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00247-9
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання». Краткое содержание книги:
В сборник избранных произведений известного американского писателя (род. в 1920 г.) вошли фантастические повести “Марсианские хроники” и “451° по Фаренгейту”, автобиографическая повесть “Вино из одуванчиков” и сюжетно связанный с ней цикл рассказов
Тіс мало не вдарив її.
- Ну, я ж тобі покажу вдома! Отак виставляти себе на посміх людям!
- Але ж, татусю...
Містер Тіс зник у гарячих сутінках крамниці. За кілька секунд він з’явився знову, тримаючи в руці пістолет. Його дружина тим часом щезла.
Ріка несла між будинками свої чорні води. Вона шаруділа, рипіла, човгала ногами. Течія її була дуже спокійна, і в ній відчувалася велика впевненість - ні сміху, ні шаленства, лише непохитний; рішучий, невпинний плин. Тіс сів на край свого стільця з твердого дерева.
- Хай хоч один з них засміється, присягаюся богом, я їх повбиваю. Чоловіки чекали. Над спокійним плином ріки стояв сонний полудень.
- Схоже на те, що тобі самому доведеться сапати ріпу, Семе, - захихотів дідусь.
- А я й білого поцілю не гірше, - процідив, не дивлячись на нього, Тіс.
Старий одвернувся й замовк.
- Ану, стривай-но! - гукнув Семюел Тіс, стрибаючи з ґанку, й схопив за вуздечку коня, на якому їхав високий негр. - Злізай, Белтере. Що це ти собі надумав? - питав Тіс, озираючи його з ніг до голови.
- Річ у тім, містере Тіс...
- Ти, здається, гадаєш, що поїдеш... як це там співається у вашій пісні - “Дорогою вгору, в височінь”, правда?
- Так, сер, - сказав, вичікуючи, негр.
- А чи пам’ятаєш, що ти винен мені п’ятдесят доларів, Белтере?
- Так, сер.
- То ти хочеш дременути з моїми грішми в кишені? Присягаюся богом, не вийде!
- Ой, сер, за метушнею це зовсім вилетіло з голови.
- Вилетіло йому з голови, - насмішкувато промовив Тіс, зловтішне підморгуючи чоловікам на ґанку. - Знаєш, що тобі доведеться зробити?
- Ні, сер.
- Ти залишишся тут, поки відробиш оті п’ятдесят монет інакше моє ім’я не Семюел Тіс.
І він з самовпевненою посмішкою повернувся до чоловіків, що стояли в холодку.
Белтер поглянув на річку, яка затопила вулицю, ту саму річку, яка плинула й плинула між крамницями, темну ріку на колесах, конях і в закурених черевиках, темну ріку, з плину якої його вихопили.
Він затремтів.
- Відпустіть мене, містере Тіс. Я вишлю гроші звідти. Обіцяю вам!
- Слухай-но, Белтере. - Тіс схопив негра за підтяжки, що натягайся, наче струни арфи, і, бринькаючи ними, тицьнув кощавим пальцем у небо. - Чи ти маєш хоч яке-небудь уявлення, Белтере, що там угорі?
- Я знаю лише те, що мені розказували.
- Що йому розказували! Мати божа! Чи ви чули таке? Що йому розказували! - Він розгойдував негра, тримаючи його за підтяжки, і спроквола, недбало помахував пальцем перед чорним обличчям. - Белтере, ти полетиш угору і вгору, наче ракета на Четверте липня[5], а потім ба-бах! І от ти розсипався попелом по всьому космічному простору. Оті придуркуваті вчені - вони ж нічого не знають, вони вас усіх повбивають!
- Мені байдуже.
- Радий почути це від тебе. Та чи ти уявляєш, що на тій планеті Марс? Там живуть потвори з очиськами з парасольку завбільшки. Ти ж бачив малюнки на обкладинках науково-фантастичних журналів, які ти купуєш у закусочній по десять центів за номер, правда? Ну, так-от! Ті потвори накинуться на тебе й проковтнуть разом з кістками.
- Мені байдуже, зовсім байдуже, байдуже, та й годі. Негр сумно дивився на процесію. Ріка плинула й плинула, а він, Белтер, залишався тут. Здавалося, він от-от знепритомніє. На темному чолі виступив піт.
- А ще там холодно, немає повітря, ти падаєш, б’єшся, як риба, роззявляючи рота, помираєш, задихаєшся, задихаєшся й помираєш. Тобі це подобається?
- Мені багато чого не подобається. Прошу, сер, пустіть мене. Я запізнююсь.
- Я тебе пущу тоді, коли схочу. Ми з тобою любенько розмовлятимемо, аж поки я скажу, щоб ти йшов, ти це дуже добре знаєш. Тобі кортить подорожувати, правда? Ні, так-от, містере Дорогою-вгору-в-височінь, ти вертаєшся додому й відробляєш оті п’ятдесят монет, що завинив мені! Це забере в тебе два місяці.
- Але якщо я почну відробляти, то ракета полетить без мене, сер!
- Оце вже прикро, правда? - сказав Тіс, намагаючись прибрати засмученого вигляду.
- Я віддам вам коня, сер.
- Кінь не є законним платіжним засобом. Ти нікуди звідси не виїдеш, поки я не одержу своїх грошей, - заперечив Тіс. На душі в нього було тепло й приємно.
5
День незалежності, національне свято США.