Вогнедан, Повелитель… [uk]

— Начільник оборони у вояцькому житлі, - сказав гридень, — перевіряє зброю…

— Тоді ми миттю, — мовив хлопець, — бо татко ще передумає і насправді вишле нас до столиці, а там, говорять, не можна чхнути без трьох уклонів. Подивіться лишень на братову жону — вона ж говорити не вміє інакше, як якимись загадками. І Владияра зіпсувала — це ж він нас і здав… Ми з ним більше не розмовляємо.

- І ще! — гукнув з зали князь Влад, — сидячи в арешті напишіть вірша про гори влітку. І доброго вірша, інакше я вас таки відправлю до Данаділу.

Хлопці виструнчилися і миттю здиміли з галереї. Воїслав раптом розбишацьки блиснув очима і провів рукою по обличчю. Тоді ковзнув долонею по лицю свого принца.

— Що ти робиш? — спитав Вогнедан, озираючись на гридня, але той не дивився в їхній бік, а стежив поглядом за малими княжичами, котрі неслися двором, наче обпечені.

— Мою ману, — сказав Воїслав, — не пробити і Владу. Я випробував її на рідному батькові, і Чорний Дракон мене не пізнав. Волхв Радимир, мій навчитель, говорить, що у мене особливий хист і сила, бо зазвичай дивні бачать крізь ману справжнє лице. Ось і випробуємо це на чорногорцеві — проб’є чи не проб’є.

— Добра думка, — сумовито всміхнувся Вогнедан, — якщо мною тут лякають дітей, то…

— Ти будеш зватися паном Мирославом Вишневським, — прошепотів Дракон, оглядаючись на гридня, — а я — Стражиславом Вишенським. А вигнано нас за поєдинок до першої крові просто на очах у Бранибора. Повелитель мовив, нібито, що, якщо нам так кортить воювати, то Прикордоння якраз підхоже для цього місце.

— А пажі? — спитав Вогнедан, оглядаючись на Світляна з Войком.

— Зараз їх ніхто не розпитуватиме, — хмикнув Веданг, — навіть в такій глушині повинні дотримуватися правил пристойності. А згодом…

— Прошу, панове, — сказав гридень Росава у спини обох шляхтичів, котрі намагалися до нього не обертатися.

— Дякуємо, — сумирно мовив Воїслав, — ми вже заходимо.

Влад Пард давав нагінку синам, сидячи біля високого стрілчатого вікна у дерев’яному кріселку. На прибулих він глянув одним оком з помірною цікавістю. Біля ніг князя дрімав, ткнувшись головою в лапи, білий пард — тілоохоронець.

— А, — сказав князь, — боговладці… Бачу це по ваших обличчях, на яких застиг вираз огиди в межах пристойності.

— Ваша ясновельможносте, — вимовив Веданг, котрий взяв на себе спілкування з чорногорцем, — дозвольте відрекомендуватися…

Влад, котрий сидів до них боком, наче дивлячись у вікно, обернувся. Одне око чорногорського князя було затулене гаптованою перев’яззю. Вогнеданове нове лице-машкара не зрадило його почуттів, але він трохи здивувався — чому сестра ніколи не писала, що…

— Засланці, - зітхнув Влад, — і що ж ви накоїли, дитинчата? Занадто голосно розмовляли на балі?

— Мене звати Стражиславом Вишенським, — продовжував Дракон незворушно, — з тих Вишенських, що мають у гербі гілку вишні, а гасло наше звучить так: «Коротка, але прекрасна мить…» Мій же приятель, котрий від шаноби і встиду втратив голос, зветься Мирославом Вишневським, з тих Вишневських, в гербі яких квітуче деревце, а гасло…