Янголи і демони
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0437-2
- Переводчик: А. Кам’янець
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Янголи і демони». Краткое содержание книги:
Вітторія примружилась, очевидно, не знаючи, чи варто сприймати це серйозно.
Ленґдон простягнув їй однодоларову купюру.
— Подивіться на зворотний бік. Бачите ліворуч велику державну печатку?
Вітторія перевернула купюру іншим боком.
— Тобто піраміду?
— Піраміду. Знаєте, що спільного між пірамідами й історією США? — Вітторія знизала плечима. — Отож. Анічогісінького.
Вітторія наморщила чоло.
— То чому центральний символ на вашій державній печатці — піраміда?
— Темний епізод історії, — відповів Ленґдон. — Піраміда — це окультний символ, який означає сходження вгору, до найвищого джерела просвітлення. Бачите, що зображено над нею?
Вітторія уважно подивилась на банкноту.
— Око всередині трикутника.
— Це має назву тринакрія. Скажіть, ви бачили таке око в трикутнику ще десь?
Вітторія помовчала.
— Здається, бачила, але я не впевнена-.
— Його можна побачити в масонських ложах по всьому світу.
— То це масонський символ?
— Насправді навіть не масонський. Це символ ілюмінатів. Вони називають його «сяючою дельтою». Це щось на кшталт заклику до просвітленої зміни. Око символізує здатність ілюмінатів усюди проникати і за всім спостерігати. Сяючий трикутник (ппачає просвітлення. І, крім того, трикутник — грецька літера дельта, математичний символ, який означає…
— Зміну. Перехід.
Ленґдон усміхнувся:
— Я забув, що розмовляю з науковцем.
— Тобто ви хочете сказати, що велика державна печатка СШ А — і і,с заклик до просвітленої, всевидющої зміни?
— Дехто називає це новим світовим ладом.
Вітторія була вражена. Вона знову подивилась на банкноту.
— Під пірамідою написано Novus… Ordo…
— Novus Ordo Seclorum, — підказав їй Ленґдон. — Це означає повий світський лад.
— Світський, тобто нерелігійний?
— Нерелігійний. Ці слова не тільки чітко окреслюють мету ілюмінатів, а й різко суперечать фразі, що поряд. Ми віримо н Нога.
— Але як усі ці символи могли опинитися на наймогутнішій иалюті світу? — занепокоїлась Вітторія.
— Більшість науковців вважають, що це сталося завдяки віце-п резидентові Генрі Воллесу. Він був масоном вищого рангу і, безумовно, мав зв'язки з ілюмінатами. Ніхто не знає, чи він зронив це свідомо як один з ілюмінатів, чи несвідомо, просто під їхнім впливом. Але такий зразок державної печатки запропону-наїі президентові саме Воллес.
— Як? Як міг президент погодитися…
— Цим президентом був Франклін Рузвельт. Воллес просто і казав йому, що Novus Ordo Seclorum означає новий курс.
— І Рузвельт більше нікого не попросив подивитися на цей символ, перш ніж доручити скарбниці його друкувати? — Вітторія не дуже вірила.
— Не було такої потреби. Вони з Воллесом були як брати.
— Брати?
— Зазирніть до підручника історії, — усміхнувшись, порадив Ленґдон. — Франклін Рузвельт був відомим масоном.
Ленґдон затамував подих: Х-33 спіраллю заходив на посадку в римський аеропорт Леонардо да Вінчі. Вітторія заплющила очі, наче намагаючись зусиллям волі взяти ситуацію під контроль. Колеса торкнулися землі, і літак покотив до одного з приватних ангарів.
— Вибачте за довгий політ, — сказав пілот, вийшовши з кабіни. — Над населеними районами доводилось летіти повільніше, щоб не перевищувати встановлених норм шуму.
Ленґдон подивився на годинник. Вони летіли рівно тридцять сім хвилин.
Пілот швидко відчинив зовнішні двері.
— Ніхто не хоче пояснити, що відбувається?
Вітторія й Ленґдон промовчали.
— Що ж, добре, — сказав пілот, потягуючись. — Я буду в кабіні з кондиціонером і музикою. Тільки я й Гарт.
Під яскравим пообіднім сонцем Ленґдон перекинув піджак через плече. Вітторія підвела обличчя до неба й глибоко вдихувала повітря, неначе сонячні промені передавали їй якусь чудодійну енергію.
Середземноморці, подумав Ленґдон, відчуваючи, що вже спітнів.
— Трохи невідповідний вік для мультфільмів, як ви вважаєте? — сказала Вітторія, не розплющуючи очей.
— Перепрошую?
— Ваш годинник. Я побачила його в літаку.
Ленґдон злегка почервонів. Він уже звик виправдовуватись за свій годинник. Цю колекційну модель із Міккі-маусом подарували йому в дитинстві батьки. І хоч Міккі-маус із випростаними руками, що виконували функцію стрілок, виглядав трохи дурнувато, іншого годинника Ленґдон ніколи не носив. Він був водонепроникний і світився в темряві — ідеальний для змагань із плавання та пізніх прогулянок неосвітленими стежками кампусу. Коли студенти звертали увагу на його дивне уявлення про моду, Ленґдон відповідав, що Міккі-маус допомагає йому залишатися н душі молодим.