Янголи і демони
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0437-2
- Переводчик: А. Кам’янець
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Янголи і демони». Краткое содержание книги:
Вітторія відчула, що цього разу удар влучив у ціль. Це я намовила батька виготовити той зразок. Це моя вина.
Коли ліфт зупинився й двері відчинилися, Колер усе ще говорив. Вітторія вийшла, витягнула мобільник і знову спробувала набрати номер.
Досі немає мережі. Чорт забирай! Вона попрямувала до дверей.
— Вітторіє, зупинись. — Директор важко дихав і ледве встигав за нею. — Зачекай, нам треба поговорити.
— Bast a di parlare!
— Подумай про батька, — вмовляв Колер. — Що він би зробив на твоєму місці? — Вітторія не зупинялася. — Вітторіє, ти не все знаєш. — Вітторія відчула, як ноги самі зупиняються. — Не знаю, про що я думав. Я лише намагався захистити тебе. Скажи мені, чого ти хочеш. Ми мусимо діяти спільно.
Вітторія зупинилася на півдорозі, але не обернулась.
— Я хочу знайти антиматерію. І хочу дізнатися, хто вбив батька.
Вона чекала. Колер зітхнув.
— Вітторіє, ми вже знаємо, хто вбив твого батька. Пробач.
Вітторія повернулась до нього обличчям.
— Що?
— Я не знав, як тобі сказати. Це дуже важко…
— Ви знаєте, хто вбив батька?
— У нас є одна версія. Убивця залишив своєрідну візитівку. Саме тому я й запросив містера Ленґдона. Він знає все про організацію, яка взяла на себе відповідальність за вбивство.
— Організацію? Це терористична організація?
— Вітторіє, вони викрали чверть грама антиматерії.
Вітторія подивилась на Роберта ЛенґДона, що стояв оддалік.
Тепер усе ставало зрозуміло. Це частково пояснює всю цю таємничість. Дивно, як це не спало їй на думку раніше. Зрештою, Колер таки звернувся до органів правопорядку. До найвідповід-нішиху цій ситуації. Тепер це здавалося очевидним. Роберт Ленґдон — американець, підтягнутий, консервативний, мабуть, дуже компетентний. Хто ж іще це міг'бути? Вітторія мала б здогадатися відразу. Вона повернулась до нього з новою надією.
— Містере Ленґдон, я хочу знати, хто вбив мого батька. І ще скажіть, чи ваше агентство може розшукати антиматерію.
Ленґдон розгубився.
— Моє агентство?
— Я так розумію, ви з американської розвідки?
— Узагалі-то… ні.
— Містер Ленґдон викладає історію мистецтва в Гарвардському університеті, — втрутився Колер.
Вітторія почулася так, наче на неї вилили відро холодної води.
— Викладає мистецтво?
— Він фахівець із символіки культів. — Колер зітхнув, — Вітторіє, ми думаємо, що твого батька вбили прибічники одного сатанинськ. ого культу. — Вітторія чула ці слова, але вони не доходили до її свідомості. Сатанинського культу… — Організація, що взяла на себе відповідальність за скоєне, називає себе ілюмінатами.
Вітторія подивилася спершу на Колера, потім на Ленґдона. Це що — якийсь недоладний жарт?
— Ті самі ілюмінати? — перепитала вона. — Баварські ілюмінати?
— Ти про них чула? — Колер був приголомшений.
Із розпачу Вітторія готова була розплакатися.
— «Баварські ілюмінати: Новий світовий лад» — комп’ютерна гра Стіва Джексона. Половина наших техніків грає в неї в Інтернаті. — Її голос надломився. — Але я не розумію…
Колер розгублено глянув на Ленґдона. Той кивнув:
— Це популярна гра. Давнє братство завойовує світ. Вона частково відображає історію ілюмінатів. Не знав, що в Європі в неї теж грають.
Вітторія нічого не розуміла.
— Ви про що говорите? Ілюмінати? Це комп’ютерна гра!
— Вітторіє, — сказав Колер, — організація з назвою «Ілюмінати» взяла на себе відповідальність за вбивство твого батька.
Вітторії потрібна була вся сила волі, щоб стримати сльози. Вона опанувала себе і спробувала логічно оцінити становище. Ллє чим більше вона думала, тим менше розуміла. Батька вбили. ('.истема безпеки ЦЕРНу виявилась ненадійною. Хтозна-де лежить бомба сповільненої дії, і лічильник невблаганно відлічує секунди. І відповідальна за це вона. А директор запросив викладача мистецтв, щоб той допоміг йому знайти якесь таємниче (іратство сатаністів.
Раптом Вітторія почулася страшенно самотньою. Вона повернулася, щоб іти геть, але Колер заступив їй шлях. Він витягнув щось і:і кишені і простягнув їй. Зім’ятий аркуш факсового паперу.
Побачивши, що на ньому, Вітторія з жахом відсахнулась.