Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Віру християнську і її земельку.
Ті, що народились з кременю і сталі,
Щоб Вкраїну-Неньку турки не чіпали.
28.2.1968 р.
НЕХАЙ РОКИ ЛЕТЯТЬ
Нехай роки летять,
Хай біжать дні за днями – неділі,
Та, одначе, колись
І мої ! – знаю збудуться мрії.
17.6.1963 р.
НАЙКРАЩА ЗДОБА
Не знаю я, кому що довподоби,
Та кращої від милої нема на світі здоби.
20.8.1962 р.
ЛІТО ПРОМАЙНУЛО
Літо промайнуло, мов літа юначі,
Ну, а ми ще й досі, як півні горячі.
Я не став тривожить твій, дівчино, спокій,
Бо хотілось дуже вірить синьоокій.
Ти завжди так ніжно й мило посміхалась,
Що я, навіть, радувавсь, що моєю стала.
Ти не знаєш, мила, чому як приходив,
То завжди із тебе я очей не зводив,
Бо душа роками ніжності благала
Тої, що від мене ти завжди ховала.
І хоч ти, звичайно, надто вже чарівна,
Але ти, я знаю, не моя царівна;
І хоч ти, я знаю, надто вже красива,
Та не в ній єдиній та дівоча сила.
Жити не з красою, хоч і це важливо,
Просто, як без тебе – на душі журливо.
Ти не смійсь завчасно, і не чмихай носом,
Бо всі люблять ласку і не збиті роси.
Хочеться порою ніжного спокою,
І пройтись по Всесвіту з жінкою святою.
Любиш? То навіки в твої добрі руки
Я віддам всі радощі, і свої всі муки.
І тоді, що хочеш з ними можеш діять,
Тільки б міг з тобою я про щастя мріять.
Та одне до тебе буде ще прохання,
Не губи ніколи першого кохання.
Ось уже і осінь по лісочку бродить,
А любов до мене й досі не приходить.
Хто ж так налякав її ту красуню Тому,
Що ось вже й під тридцять й не дає нікому,
Не мовчи, кохана, краще признавайся,
А не хочеш мирно? – ген пальто й збирайся.
11.10. 1962 р.
ЩОБ БУТЬ АКТУАЛЬНИМ
Якщо бути хочеш надто ідеальним,
То завжди старайся бути пунктуальним.
14.12.1988 р.
Я БАЧУ ЗОРІ
Я от уже десь цілий місяць
Все думаю, з чого почать?
А на горищі цілу нічку
Коти, як демони кричать.
Як подивлюсь на Київ-красень,
То перехоплює і дух,
Що так проходять юні роки,
А я, як Бобік – ловлю мух.
Над світом Сонце світить днями,
Невже любов пройшла між нами,
І десь в чарівну голубінь
Її мигнула світла тінь?
О, моя дівчинко-царівна,
О, моє Сонце, юних мрій!
І якщо справді ти чарівна,
То зупинись і ще постій.
Я бачу зорі-неозорі,
Могутнє Сонце знов і знов,
А десь пливе, немов по морю
Моя незаймана любов.
Болить душа. Чому? – не знаю,
Мов неприкаяний я сам.
Навіщо ж я тебе чекаю?
Адже тобі я не віддам
Однак душі своєї й тіла.
А якщо дам – то лише мить,
Яку вливатиму по краплі
Аж поки будемо ми жить.
14.8.1967 р.
СКОРІШЕ Б ВЕЧІРНИЦІ
Ой, хутчіше б вечірниці,
Щоб забратися у ліс
В той, де Місяць рве суниці
І кричить всім: гірко, біс!
Ой, хутчіше б вечірниці,
Та скоріше піти б в ліс,
Й там до ранку рвать суниці,
Хай би всі кричали – БІС!
31.10.1988 р.
ЛЮБОВ НА ЗАМОВЛЕННЯ
Хочеш мать на день дружину,
Поїзджай у Крим, мій сину,
Там в курносому суцвітті
Того цвіту ніби – сміття,
І тобі там хоч яка
Буде вірною – день-два.
Буде радувати, тішить,
І на ніс локшину вішать,
Й будь ти Гершко, а чи Гоша –
Аби в тебе були гроші.
А як матимеш мільйон,
То знайдеш і на сезон.
Бо в Криму один девіз:
Пий, гуляй, цілуй і ніж.
3.91988 р.
БАШТАН КОХАННЯ
Як хотів би я, дівчино,
В твій забратися баштан,
Де ховаєш свої «дині»,
І тепло моїх бажань.
І зривать в баштані тому
Із тих динь твоїх – любов,
Й кожен день збивать оскому,
Від побачених обнов.
31.10.1988 р.
ЛЮБОВ І СТАРІСТЬ
О, не вірте ви ніколи,
Хто говорить, що любов
Не потрібна вже старому,
Бо холодна в нього кров.
Та скажу вам по секрету,
Що чим більше я живу,
І чим більш старіє тіло,
Тим я більше всіх люблю.
7.11.1988 р.
Я БУДУ ВІЧНО, ЛЮДИ, З ВАМИ
Я знаю те, коли помру,
До мене прийде дощик з моря,
Який, щоб виразити біль,
Проллє слізьми своє все горе.
Будуть у траурі стоять