Тут баба ворожила (2006)
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-092-3
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Тут баба ворожила (2006)». Краткое содержание книги:
А що скажете, якщо вам запропонують поворожити на смерть із гарантією? Тобто фірма гарантує, що той, на кого ви ворожите, обов’язково захворіє й помре впродовж кількох місяців. І все законно — контракт, штрафні санкції, оплата.
Герої нового роману Наталі Паняєвої «Тут баба ворожила» потрапили саме в таку ситуацію. І їм залишається вибір — або кликати на захист іншу ворожку, або…
Містика в нашому житті межує з реальністю. І кожен сам собі вибирає місце відносно цієї межі. Головне — щоб усе закінчилося щасливо.
Дівчина засміялася.
— Я вже доросла, можу за себе постояти. Крім того, я нізащо не пропущу можливості взяти участь у небезпечній грі.
Дейкало був у захваті від хоробрості дівчини, але на душі у нього коти шкреблися. З одного боку, він волів довести справу до кінця, а з іншого — ця історія могла мати неприємні наслідки.
— Послухай, все у нас вийде. Я вже обміркувала, — жваво розповідала Руся. — Звичайно, не можна вказувати їм мою справжню адресу. Треба винайняти квартирку. Малесеньку, щоб було не дуже дорого. Я в’їду туди під прізвищем секретарки твого шефа. Квартирку треба знайти у такому районі, де мене не побачать знайомі. Наприклад, у Святошині. До речі, там буде і недорого. Підфарбуюся, вдягнуся у стилі тієї дівчини. Але ти мусиш мені про неї розповісти, про її смаки, звички. Гаразд?
— Гаразд. Я, між іншим, чув, що вона збирається у відпустку.
— Це нам лише на руку. Значить, на службі вони її не знайдуть. Будуть шукати за адресою, яку ми їм дамо. Чому вони повинні сумніватися? Вони можуть розвідати про твою дружбу з Іринкою, про існування секретарки, але деталей їм вивідати не вдасться, та й не потрібні вони їм.
— Але для тебе це завеликий ризик.
— Я певна, що ризик якщо і є, то мінімальний. Я хочу подивитися, як ти виграєш парі у цього прохіндея Артеменка Юрія Миколайовича.
Авенір мовчки дивився на Русю. Він не міг не визнати її правоти. В її словах була залізна логіка. До того ж йому страшенно кортіло продовжити захоплюючу гру. Але… Але він піддасть дівчину такому ризику! Тому Дейкало твердо сказав:
— Я не можу цього дозволити, Русю. Я не переживу, якщо щось трапиться. Я втягнув тебе в цю історію.
— Можливо, на початку це було й так. Але тепер це неважливо. Ми обоє замішані. Ми обоє хочемо довести справу до кінця. Нам обом подобається грати в цю гру. Я не така дурна, щоб вважати, що це — просто весела забава. Якщо ми не помиляємося, то це справді небезпечна гра. І ця небезпечна гра закінчиться смертельно для багатьох жертв, яких замовлять потенційні клієнти. Тому треба покласти край цим парі. Подумай сам: якщо йдеться про вбивство з ревнощів, чи на побутовому ґрунті, чи через гроші, в такому разі і сам убивця у небезпеці. У більшості випадків убивць ловлять і довічно ув’язнюють. Навіть замовні політичні вбивства час від часу розкривають. А тут убивства скоюються абсолютно безкарно. І вони зробилися прибуткової справою. Звичайно, якщо ми не помиляємося.
— Ми не помиляємося. Тому я і не хочу, щоб ти ризикувала.
Руся підвелася і заходилася збирати посуд. Авенір мовчки спостерігав за нею. Пізніше, на кухні, вони знову засперечалися, обговорюючи свій план з усіх боків. Але Руся не давала збити себе з пантелику.
— Дивись, я знаю, що мені загрожує небезпека. А це означає, що я попереджена і озброєна. Я знаю, що мене збираються усунути. Але я не вірю, що вони зможуть це зробити. Якщо кожна людина має підсвідомий потяг до смерті, то я, вочевидь, його не маю. Здоров’я у мене прекрасне. Я не вірю, що я можу захворіти на менінгіт або на пневмонію тільки через те, що Володарка намалює на підлозі кілька п’ятикутників, а Оксана впаде у транс.
— По-моєму, вони ще ріжуть білого півня, — тупувато додав Авенір.
Руся з докором глянула на нього.
— Ти і сам вважаєш, що це нісенітниці.
— Півня шкода, це так. Але ми не знаємо, що відбувається насправді.
— Не знаємо. Але дізнаємося. Та невже ти віриш, що якісь обряди можуть призвести до моєї смерті?
— Не вірю, — сказав Дейкало, але швидко додав, — хоча ні, вірю. Адже наш народ вірить у це багато століть. Тільки і читаєш, кому під поріг землі з могили накидали, кому під плінтус волосся з мертвої голови сховали. Почитай відгуки вдячних клієнтів ворожок і знахарок, або, як їх ще називають, народних цілителів. Там такі історії розповідають!..
Руся засміялася.
— Я теж завжди читаю ці історії. І думаю про того, хто сидить і вигадує їх на замовлення народних цілителей. Фантазію цей хтось має колосальну. А традиція боятися відьом освячена століттями.
Руся домила посуд і склала його у сушилку.
— Послухай, — сказав Авенір, — давай зробимо інакше. Ти будеш клієнтом. А я буду жертвою. Давай вигадаємо щось на цей варіант.
Руся заперечливо похитала головою.
— Ні, Веню, нічого не вийде. На це є багато причин. Головне — вони бачили мене у пані Мурченко. Можуть її розпитати. А ти — саме те, що треба. Потенційний клієнт — нервується, щось винюхує, боїться. Думаю, краще залишити все, як є.
— І все-таки мені це не подобається, — повторив Авенір. — Ти будеш сама, не буде кому за тобою приглянути. По-моєму, необхідно повідомити майорові Дементію про наші плани.