Чорний Загін
- Автор: Кук Глен Чарльз
- Серия: Хроніки Чорного загону #1
- Год: 1984
- Язык: украинский
- Переводчик: ПоліГНОТ
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чорний Загін». Краткое содержание книги:
Перша книга з класичної вже серії темного фентезі Хроніки Чорного загону.
Одноокий каркнув, як ворона.
Ми викотили віз опівночі. Власник конюшні обізвав нас божевільними. Одноокий відповів йому однією зі своїх славетних посмішок. Він правив кіньми. Решта з нас йшла, оточивши віз.
В блоку щось змінилося. Щось додали. Хтось вирізьбив на камені якийсь напис. Мабуть, Одноокий під час однієї зі своїх загадкових вилазок зі штаб-квартири.
До каменю додали напхані шкіряні мішки та міцний стіл з дощок. Видавалося, що стіл здатен витримати вагу блока. Його ніжки були з темного, полірованого дерева. Вони були інкрустовані символами зі срібла і слонової кістки. Символи були дуже заплутані, схожі на ієрогліфи, містичні.
-- Де ви викопали цей стіл? – запитав я. Гоблін писнув, засміявся. Я не стримався. – Чому ви не можете сказати мені зараз?
-- Гаразд, -- сказав Одноокий з глузливою посмішкою. – Самі зробили.
-- Навіщо?
-- Щоб поставити на нього камінь.
-- Це нічого не пояснює.
-- Терпіння, Док. На все свій час.
Гандон.
На нашій площі відбувалося щось дивне. Її вкрив туман. Більше ніде туману не було.
Одноокий зупинив віз посеред площі.
-- Знімайте стіл, хлопці.
-- Сам знімай, -- пропищав Гоблін. – Гадаєш тобі вдасться відмазатися від роботи?
Він крутнувся до Елмо.
-- Клятий стариган завжди має відмазку.
-- Він має рацію, Одноокий.
Одноокий почав протестувати. Елмо різко обірвав його.
-- Тягни свою сраку сюди.
Одноокий поглянув сердито на Гобліна.
-- Колись ти нарвешся, Груба Бочка. Закляття імпотенції. Що скажеш?
На Гобліна це не справило жодного враження.
-- Я б кинув на тебе закляття тупості, якби матінка Природа мене не випередила.
-- Знімайте той клятий стіл, -- гаркнув Елмо.
-- Хвилюєшся? – запитав я. Його раніше ніколи не дратували їхні сварки. Він сприймав це як розвагу.
-- Угу. Ти й Ворон лізьте наверх і пхайте.
Стіл був важчим, ніж здавалося. Знадобилися зусилля всіх нас, щоб зняти його з воза. Вдавані стогони й прокльони Одноокого теж не допомагали. Я запитав, як він завантажив стіл на віз.
-- Збудував його там, дурбецало, -- сказав він, а потім почав ганяти нас, наказуючи пересунути стіл на сантиметр сюди, тоді на сантиметр туди.
-- Хай вже буде, -- сказав Ловець Душ. – В нас немає на це часу.
Цей вияв невдоволення справив на хлопців враження. Ні Гоблін, ані Одноокий більше не обізвалися жодним словом.
Ми засунули камінь на стіл. Я відступив, витер піт з обличчя. Посеред зими, я був мокрий від поту. Камінь випромінював тепло.
-- Тепер мішки, -- наказав Ловець Душ. Цим разом це був голос жінки, з якою я б охоче познайомився ближче.
Я схопив один мішок, крекнув. Важкий, зараза.
-- Ей. Це гроші.
Одноокий зареготав. Я скинув мішок на купу під столом. Цілий клятий маєток. Чесно кажучи, я ще ніколи не бачив стільки грошей нараз.
-- Розпоріть мішки, -- сказав Ловець Душ. – Швидко!
Ворон розсік мішки. Скарб посипався на бруківку. Ми дивилися на гроші й похіть заповнювала наші серця.
Ловець Душ схопив Одноокого за плече, взяв Гобліна за руку. Видавалося, що обидва чарівники зіщулилися. Вони повернулися в бік стола і каменю.
-- Пересуньте віз, -- наказав Ловець Душ.
Я досі не прочитав безсмертний напис, який вони висікли на камені. Я мерщій кинувся поглянути.
ТОЙ, ХТО ПОКЛАДЕ ГОЛОВУ ЗАГРЕБЕЛЬНОГО НА ЦЕЙ КАМ ' ЯНИЙ ТРОН, МОЖЕ ЗАБРАТИ ВСЕ БАГАТСВО
Ох. Ага. Дохідливо. Прямолінійно. Просто. Це наш стиль. Ха.
Я відійшов на крок назад, спробував оцінити скільки Ловець Душ вклав у це коштів. Серед гір срібла, я зауважив теж золото. З одного з мішків сипалися необроблені коштовні камені.
-- Волосся, -- зажадав Ловець Душ. Одноокий простягнув пучок волосся. Ловець Душ притиснув їх великим пальцем до стінок отвору для голови. Тоді відійшов і взявся за руки з Однооким і Гобліном.
Вони розпочали чари.
Скарб, стіл і камінь засяяли золотим світлом.
Нашому заклятому ворогу кінець. Половина світу спробує здобути винагороду. Навіть його власні люди підуть проти нього.
В нього був тільки один маленький шанс. Самому вкрасти скарб. Хоча це буде нелегко. Жоден пророк повстанців не переможе одного з Поневолених у магічному поєдинку.
Маги завершили читати закляття.
-- Нехай хтось випробує, -- сказав Одноокий.
Коли Ворон кінчиком ножа спробував проколоти ніжку стола, почулося зловісне потріскування. Він вилаявся, хмуро поглянув на свою зброю. Елмо пхнув мечем. Тріск! Кінчик меча засяяв білим кольором.