Чорний Загін
- Автор: Кук Глен Чарльз
- Серия: Хроніки Чорного загону #1
- Год: 1984
- Язык: украинский
- Переводчик: ПоліГНОТ
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чорний Загін». Краткое содержание книги:
Перша книга з класичної вже серії темного фентезі Хроніки Чорного загону.
-- З’явиться, коли з’явиться.
Я кивнув. В поведінці Поневолених важко знайти здоровий глузд чи якусь логіку.
-- Які ми сьогодні веселі. Скільки він вже програв, Отто?
Отто криво посміхнувся.
Наступні дві партії виграв Ворон.
Одноокий вочевидь присягнув мовчати. Тож вивідати суть проекту мені не вдасться. Може це й на краще. Якщо він нічого не пояснив, то й шпигуни повстанців нічого не підслухали. Шість волосків і блок вапняку. Що це в біса означає? Цілими днями Мовчун, Гоблін і Одноокий по черзі обробляли той камінь. Час від часу я заходив у конюшню. Вони дозволяли мені спостерігати, та невдоволено бурчати, коли я не отримував відповіді на свої запитання.
Капітан теж інколи заглядав, знизував плечима і йшов назад у своє помешкання. Він обмірковував стратегії на весняну кампанію, які обрушать всю доступну Імперську силу на повстанців. Рапорти й карти переповнювали його кімнати настільки, що туди було годі протиснутися.
Ми збиралися наваляти повстанцям, як тільки зміниться погода.
Можливо наша робота жорстока, але більшість з нас любить свою службу – а Капітан найбільше за всіх. Його улюблена забава – тягатися з Загребельним. Він не помічає мертвих, спалених сіл, голодних дітей. Так само повстанці. Дві сліпих армії, що не бачать нічого, крім свого противника.
Ловець Душ прибув глупої ночі, посеред завірюхи, поряд з якою та, що докучала Елмо, здавалася дрібницею. Вітер стогнав і завивав. Снігові замети в північній частині фортеці сягали вище стіни. Нас починали непокоїти запаси дров і сіна. Місцеві казали, що це найгірша завірюха за всю історію.
Коли Ловець Душ прибув, завірюха сягнула свого апогею. Бум, бум, бум. Його стукіт розбудив весь Мейстрікт. Залунали сурми. Заторохтіли барабани. Вартові на воротах заверещали, намагаючись перекричати вітер. Вони не могли відчинити брами.
Ловець Душ переліз через стіну по сніговому замету. Він впав і майже повністю зник у снігу на подвір’ї. Не схоже на прибуття гідне одного з Десяти.
Я поспішив у головний зал. Одноокий, Мовчун і Гоблін були вже там. Весело палав вогонь. З’явився Лейтенант, відразу за ним – Капітан. Разом з Капітаном прийшли Елмо і Ворон.
-- Відправте решту назад спати, -- гаркнув Лейтенант.
Увійшов Ловець Душ, зняв важкий, чорний плащ, присів біля вогню. Підкреслений людський жест? – запитав себе я.
Тендітне тіло Ловця Душ завжди обтягнуте чорною шкірою. Він носить чорний моріон, що приховує голову, а також чорні рукавиці та чорні чоботи. Цю монотонність порушують тільки два срібних значка. Єдиний кольоровий елемент – необроблений рубін на держаку кинджала. Лапа з п’ятьма кігтями притискає дорогоцінний камінь до рукоятки.
Маленькі, м’які округлості виступають на плоских грудях Ловця Душ. Його стегна й ноги мають в собі щось жіноче. Троє з Поневолених – жінки, але хто з них хто, знає тільки Леді. Ми на всіх говоримо “він”. Їхня стать не має для нас жодного значення.
Ловець Душ твердить, що він наш друг, наш захисник. Та все одно, його присутність наповнила зал холодом, що не має нічого спільного з кліматом. Біля нього дрижить навіть Одноокий.
А Ворон? Ну, не знаю. Видається, що Ворон більше не спроможний на почуття, тільки якщо не йдеться про Сонечко. Колись ця велика, кам’яна маска на його обличчі трісне. Сподіваюся, я доживу до цього.
Ловець Душ повернувся спиною до вогню.
-- Що ж, -- високий голос. – Ідеальна погода для пригод. – Баритон. Після цього якісь дивні звуки. Сміх. Поневолений пожартував.
Ніхто не засміявся.
Він і не чекав від нас сміху. Ловець Душ повернувся до Одноокого.
-- Розповідай, -- цим разом тенор, повільний і м’який, трохи приглушений, немов лунав через тонку стіну. Могильну плиту, сказав би Елмо.
В Одноокому не залишилося й сліду від крикуна і балагура.
-- Почнемо з самого початку. Капітане?
-- Один з наших стукачів пронюхав про зустріч ватажків повстанців. Одноокий, Гоблін і Мовчун відслідковували рухи всіх відомих повстанців…
-- Ви дозволяєте їм бігати на свободі?
-- Вони приводять нас до своїх друзів.
-- Звичайно. Один з недоліків Кульгавого. Брак уяви. Він вбиває їх на місці, разом з усіма хто потрапить йому під руку, -- знову цей дивний сміх. – Мало ефективно, правильно?
Тоді додав ще щось на мові, якої я не знаю.
Капітан кивнув.
-- Елмо?
Елмо повторив свою розповідь, слово в слово. Потім вступив Одноокий, який коротко змалював план знищення Загребельного. Я нічого не зрозумів, але Ловець Душ схопив все з півслова. Він засміявся втретє.