Листи темних людей [UK]

Навідався якось до мене один чернець із ордену проповідників, учень магістра нашого Якова Гохштрата, інквізитора, гонителя єретичної науки, і поздоровкався зо мною. Я зразу запитав його: «А як поживає мій найліпший друг, магістр Ортуїн Грацій, котрий навчив мене основ логіки й поезії?» А він відповів, що ви слабуєте. Тоді я з ляку впав па землю біля його ніг. Він облив мене холодною водою, схопив за волосся при срамотному місці й насилу привів до пам’яті. Тоді я проказав: «Ой, леле-леле, як ви мене налякали! Яка ж то болість у нього?» А він сказав мені, що у вас напух правий сосок і заважає вам у студіях. Після сього я знову опритомнів і заволав: «Га! і більш нічого? Сію недугу я в спромозі чудово вилікувати; бо в мене багатющий досвід у лікуванні. Однак, пане магістре, послухайте, звідкіль походить сія болість». Відтак я дав йому ліки від сієї болісті. Коли безсоромні жінки побачать якогось муя^чину-красеня, такого, як ви, а саме, в якого русяве волосся, карі або сірі очі, червоні губи, великий ніс, до того ж сей мужчина кремезний, тоді вони хочуть його мати. Але коли він вихований і просвічений, як ви, і нехтує їхніми милощами і привабами, тоді вони вдаються до чорнокнижництва. Сідають поночі на мітлу і верхи їдуть до красеня, котрого кохають. Вони чинять з ним своє діло у той час, коли він спить і нічого не почуває, а тільки має сновидіння. Деякі жінки, перетворюючись у котів або птахів, ссуть з його грудей кров так, що він од слаботи ледь у спромозі ходити з поміччю палиці. Вірю, що гаспид навчив їх сієї умілості. Ми повинні перешкоджати їм таким иобитом, як я прочитав у старовинній книзі з бібліотеки ростокських магістрів. Потім я сам на собі спробував сей спосіб і врешті-решт упевнився, що він надійний. У неділю вам треба взяти посвячену сіль, учинити з неї на язиці хрест і за велінням святого письма: «Ви — сіль землі» 2— з’їсти її. Далі належить учинити сіллю хрест на грудях і хрест на спині, а також покласти сіль в обидва вуха, знову-таки з хрестовим знаком, причому слід стежити, аби сіль з вух не випала. Накінець треба проректи з побожним настроєм таку молитву:

Господи Ісусе Христе і ви, чотири євангелісти,