Ходіння по муках

Катя так від нього нічого й не взнала до пуття. В Наркомосі, куди вона другого дня пішла по інструкції, в головному коридорі, де ніколи не помічалось протягу, а сьогодні (чи то десь вибили вікно, чи то навмисне відчинили) дуло пронизливим холодом, і незважаючи на це, всюди збирались і шепотілись купки співробітників, Катя даремно ходила з кімнати в кімнату, — їй тільки сказала одна співробітниця, ховаючи носа в скунсовий потертий комір:

— Та ви що — спросоння, громадянко, не знаєте, що ми, мабуть, евакуюємось у Вологду…

І раптом, так само несподівано, сталася крута зміна. Ранком, тільки стало розвиднятись, Катя побігла до школи. На Садовій їй довелось зупинитися й перечекати. По закам’янілій грязі, розбиваючи замерзлі калюжі, під величезними, виючими вже по-зимовому, голими липами, проходили озброєні загони робітників. За ними їхали вози. І знову, тісно ряд до ряду, йшли колони, ступаючи повільно, як заворожені. То тут, то там суворі незлагоджені голоси затягали «Інтернаціонал». На кумачевих полотнищах, які вони несли, поспіхом, кривими літерами було написано: «Всі на боротьбу з білими бандами Денікіна!», «Хай живе пролетарська революція в усьому світі!», «Осиковий кіл світовій буржуазії!» З вранішньої похмурої імли наближались і проходили все нові колони. Катя дивилася на ці обличчя — оброслі, худі, виснажені, темні, — і здавалось, у всіх у них було єдине в погляді, в міцно стиснених ротах: переборене страждання, рішучість, невблаганність…

У школі діти зараз же розказали Каті новину: вчора на Прєсні, на механічному заводі, був Ленін, і почався партійний тиждень…

Недалеко від Воронежа до Мамонтова приєднався кубанський корпус Шкуро. Тепер у нього було шість кавалерійських дивізій проти двох у Будьонного. Він зупинився і став ждати його. Мамонтов був обережний. Він виділив частину сил для зміцнення оборони Воронежа; обидва корпуси перебудував у три колони і вибрав місце для бою, де буде оточена і знищена червона кіннота, — величезне поле, що впиралося в залізницю, по якій крейсував бронепоїзд — сталева черепаха з шестидюймівками.

Будьонний був сміливий, але розважливий. Він дістав докладні відомості про всі приготування й махінації генерала Мамонтова… Яка-небудь дівчинка з коряво надряпаною запискою, захованою під хустину — під косу, або сірома-бабуся, з торбою для шматків, проходили через застави білих, — мало хто зазіхне на вошиве дівча, а вже від бабусі відплюється всякий козак, — і вони знаходили будьоннівських розвідників і передавали їм відомості.