На скрижалях історії

Цього ж дня ст. Монастирище захопив 7-й більшовицький полк, створивши загрозу флангового прориву в запілля Запорізького корпусу. Корпус змушений був відступити й перегрупуватися, що дало змогу 8-му більшовицькому полку 12 березня зайняти ст. Христинівку, а через день Умань. У штабі червоного командування це сприйняли як значний успіх. Щоб допомогти їм у наступі на Вінницю, 2-а бригада отримала наказ вийти на лінію Христинівка — Монастирище.

Для удару на Кишинів уся 2-а повстанська дивізія мала зосередитись у районі Рибниця — Балта — Ольгопіль. У цей час в Угорщині комуністи захопили владу. У Москві вже марять «визволенням» Бессарабії й вступом Червоної армії в зруйновану світовою війною Румунію й охоплену революцією Угорщину. Та не зламано опір Запорізького корпусу Української Народної Республіки й біля Чорного моря перебуває десант Антанти.

Українське командування, побоюючись, що більшовики матимуть змогу вільно перекидати підкріплення на Козятин, будь-що прагне повернути залізничний вузол ст. Христинівка. Тож за нього ведуться запеклі бої, основний тягар яких лежить на 2-му Запорізькому полку ім. І. Мазепи.

Христинівка переходить із рук в руки кілька разів. Нарешті 2-й Мазепинський полк 16 березня захоплює Теплик, а 1-й Дорошенківський полк наступного дня витісняє супротивника зі ст. Розкошівка. 18 березня окремий республіканський кінний полк зайняв Умань, а запоріжці здобули Христинівку й Гранів.

Червоні тепер безладно відступають на Поташ і Тальне замість того щоб просуватися на Балту-Бірзулу. Так українці, зірвавши плани більшовиків, урятували Європу від нашестя орди новітніх варварів.

Однак успіхи Запорізького корпусу перекреслили чергові невдачі на Східному фронті армії Української Народної Республіки. Натиск чисельніших сил 1-ї Української більшовицької дивізії не змогли стримати слабкі війська Східного фронту й швидко відкочуються на захід.

Східний фронт під ударами ворога розвалюється, а призначення нового командувача генерала Ф. Колодія, якому спішно підпорядкували Запорізький корпус, ситуацію не врятувало. Після зайняття запоріжцями Умані й Христинівки, південна група військ Східного фронту наступного дня здала Калинівку, відкривши цим ворогові шлях на Вінницю.

У Жмеринці якийсь отаманчик 13 березня 1919 року підбурив місцевий український гарнізон проти влади Української Народної Республіки і хоч бунт придушили, ослаблений фронт через тиждень прорвала Червона армія. Про остаточну катастрофу Східного фронту в штабі Запорізького корпусу дізнаються тоді, коли розглядають можливість перегрупування частин і відступу в напрямку Бершадь — Гайсин — Липовець. Залишену без бою українськими військами Вінницю червоні зайняли 18 березня, а 19 березня вступили до Жмеринки.