На скрижалях історії
- Автор: Олександр Вєтров
- Год: 2019
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-7475-69-8
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «На скрижалях історії». Краткое содержание книги:
Тут в доступній для широкого загалу формі описані історичні події та життя населення в роки Української революції 1917-1921 рр. на Черкащині (архівні документи), висвітлюється участь черкащан у боротьбі за незалежність і соборність України, спогади розкуркулених і репресованих. Використано багато документальних матеріалів.
Книга розрахована на широкий загал читачів, які прагнуть повніше пізнати історію рідного краю і України.
— Оце непогано було б і сто грам випити! Десь я читав, що навіть Суворов повчав своїх солдат «що останні онучі продай, а сто грам після бані випий!».
Одного з ветеранів полку, колишнього студента-історика, ця згадка про Суворова зачепила за живе. Він, примруживши ліве око, що, напевно, повинно було означати: «ех ти, неуч» і повільно так, карбуючи кожне слово, як професор на кафедрі, почав:
— Коли б ти детальніше вивчав його справжню біографію, то знав би, що саме за знищення українців і придушення Коліївщини він отримав звання генерал-майора. У дійсності цей недоробок був зачуханим, психічно хворим алкоголіком і солдатських онуч пропив до біса й більше. За це його періодично витурляли в три шиї з російської армії. А якщо ти почнеш мене запитувати про його так звані «перемоги», то я тобі відповім словами німецької шльондри, у народі більш відомої як російська цариця Катерина II. Услухайся у слова, які вона власноруч написала в листі до відомого французького філософа Вольтера, цитую дослівно: «Є в мене великий козацький ватажок, звати його Петро Калнишевський, виграє він для мене битви одна за одною й скоро переможе Туреччину».
От такою-то була історія насправді! А поки українці козаки-запорожці воювали «турка», Суворов, «великий» російський полководець, дрихнув п'яний. Другий «великий» козак-невдаха Грицько Нечеса, більш відомий як Григорій Потьомкін, фаворит-полюбовник шльондри Катерини II, по сумісництву російської цариці, розважався з повіями, звезеними до нього з усієї Східної Європи.
Коли запорожці перемагали в битвах і проливали свою українську кров, «великі» російські полководці рапортували імператриці зі своїх резиденцій і приймали паради на честь перемог. Як було заведено, славили їх повсюди імперські лизоблюди: карманні поети, прозаїки, «історики», слава Богу, на той час українські вчені з Києва вже навчили їх сяк-так грамоти й письма.
А кошового отамана Запорізької Січі Петра Кальнишевського, істинного переможця турків, захопили підло й запроторили до віку на Соловки, де він і віддав Богу душу. Бо став потрібен, як сліпому дзеркало чи лисому гребінь. Приєднав до російської імперії Крим і Хаджибей, опісля як сіль в оці.
Оповідач зробив паузу й закінчив:
— Потрібно знати й доносити до своїх дітей, внуків і наступних поколінь справжню історичну правду про Україну, а не ту московську «мульку», яку українцям впродовж століть втокмачували в мізки.
Відвернувся й ліг, мовляв ця тема для нього на сьогодні вичерпана вповні.
IV
Навколо Директорії, як і всередині її, панує жахливий хаос політичної думки. Вакханалія наклепів, змов, інтриг, недовір'я до народу, підозрілість та страх до власних воєначальників. Протегування зрадникам і розстріл патріотів, різка зміна орієнтацій та ідей і понад усе патологічна тяга до історичного ворога — підривають її існування. Усе це — руйнування, а не будування держави. Навіть близькі канонади артилерії «соціалістичного брата» не можуть вибити дурману московського «соціалізму» з голів правлячої української інтелігенції.
Загальноукраїнський фронт на очах розвалюється... Початковою причиною виникнення селянських загонів було повстання проти гетьмана Скоропадського. На заклик Національного Союзу змобілізувалося до 200 000 селян. Незалежно від ставлення особисто до Петлюри або до режиму Директорії петлюрівські повстанці боролися за Українську республіку, але в тій її формі, як це розумів кожен місцевий селянський отаман, який був «і цар і бог» у районі й до того ж головний ідеолог, головний законодавець, головний податківець... [15, 160].
Доповідь Інформаційного відділу Армії УНР Головному отаману про полки черкаського гарнізону та їхній морально-ідеологічний стан.
18 січня 1919 року.
П. ГОЛОВНОМУ ОТАМАНОВІ
У Черкасах стоїть 2 полки: Корсунський Республіканський і 23 Черкаський. Корсунський полк добре організований і стоїть на грунті Українського большевизму. Він досить успішно бориться з російським большевизмом, який почав було поширюватись в Черкасах та Смілі. На чолі полку стоїть полковник Хименко — енергійна і політично-чесна людина, котра має страшенно великий вплив на козаків.
Черкаський полк не має певного політичного напрямку.