Кишеня, повна жита

— Вони хіба не дістають мармелад із банки й не розкладають його на окремий посуд?

— Ні, сер. Народ привчився їсти мармелад просто з банки під час війни, коли з провізією було скрутно, відтоді так і їдять.

Ніл промурмотів:

— Це значно спростило справу для зловмисника.

— Крім того, — сказав сержант Гей, — лише містер Фортеск’ю споживає мармелад за сніданком (і містер Персівал, коли він буває вдома). Інші їдять варення або мед.

Ніл кивнув головою.

— Зрозуміло, — сказав він, — отже, отруйник не мав жодних проблем.

Після короткої перерви кінострічка стала далі розмотуватися в його голові. Тепер він бачив перед собою стіл, накритий для сніданку. Рекс Фортеск’ю простяг руку до банки з мармеладом, дістав звідти ложку мармеладу й намазав ним свій бутерброд. Це було легше, значно легше, аніж наражатися на ризик і труднощі, вкидаючи отруту у філіжанку з кавою. Абсолютно надійний метод застосування отрути! А потім? Кіноплівка знову зупинилася на короткий час, а тоді з’явилася нова картина, що вже не була такою виразною. Першу банку з мармеладом замінюють іншою з точно такою кількістю, узятою з неї. А потім — відчинене вікно. Чиїсь пальці хапають банку, і чиясь рука викидає її в кущі. Чиї то були пальці й чия рука?

Інспектор Ніл сказав діловим тоном:

— Нам треба, звичайно, віддати цю банку на аналіз. З’ясувати, чи в ній залишилися бодай якісь сліди від таксину. Ми не можемо робити висновки навздогад.

— Ні, сер. Там можуть залишитися також відбитки пальців.

— Але не думаю, що ті, які нам потрібні, — похмуро промовив інспектор Ніл. — Там будуть відбитки пальців Ґледіс, звичайно, Крампа та самого Фортеск’ю. Потім відбитки пальців місіс Крамп, продавця з бакалійної крамниці і мало ще чиї! Якщо хтось поклав сюди таксин, то він, звичайно, зробив усе від нього залежне, щоб не замацати банку своїми пальцями. Та хай там як, а ми не повинні, як я вже сказав, робити передчасні висновки. Як у цьому домі замовляють мармелад і де його зберігають?

Працьовитий сержант Гей уже підготував відповідь і на ці запитання:

— Мармелад і джем надсилають сюди пакунками по шість банок у кожному. Коли банка спорожніє, до буфету заносять нову.

— Це означає, — сказав Ніл, — отруту могли підкинути в банку за кілька днів до того, як її подали на стіл до сніданку. І кожен, хто був у домі або мав до нього доступ, міг це зробити.

Слова «мав до нього доступ» дещо спантеличили сержанта Гея. Він не зовсім зрозумів, у якому напрямку рухався розум його начальника.

Але Ніл висловив думку, яка здавалася йому цілком логічним припущенням.