Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Я заходжу в перші дверцята: бачу бездомного кота, найімовірніше, з минулого століття, мабуть, він — це я. Потім я пролажу в інші дверцята, тепер я кошеня в будинку. За наступними — я дикий кіт у горах. Потім гепард у савані. Зайшовши в останні дверцята, я опиняюсь у Стародавньому Єгипті.
У мене на грудях намисто у формі трикутника, оздоблене блакитним дорогоцінним камінням. Навколо мене тлум людей, переодягнених у котів, вони стоять навколішки й повторюють моє ім’я.
— Бастет! Бастет! Бастет!
Я мовчу, я просто насолоджуюсь. Потім усі починають танцювати під ритмічну музику. Чоловіки та жінки разом із котами й кішками. Вони всі щасливі, в радості поклоняються мені.
— Бастет! Бастет! Бастет!
Це надзвичайне відчуття, на жаль, не тривало довго. Щойно сфінкс увійшов у мої нутрощі, він дав мені зрозуміти, що бажає залишитись там і не втомлювати себе другим проникненням.
Ох ці чоловіки! Вони такі егоїсти! Моє задоволення байдуже йому. Він думає лише про своє. Варто було б знову вдарити його, але я собі нагадую, що все це заради порятунку мешканців острова Сіте, а не для розваги.
Я придушила свою гордість і без нарікань повернулась до виділеної нам ніші. Там розбудила Піфагора і дала йому зрозуміти, що хочу його. Тут і зараз. Замість того, щоб задовольнити мене, він запитує:
— Де ти була?
— Там, де могла посприяти рішенню на нашу користь.
— Ти пішла до сфінкса? Тільки не кажи, що переспала з цим типом!
— А що, ти заздриш?
Його вуха загинаються назад — і це його відповідь.
Я обурено переконую:
— Ревнощі — не для котів, це людське почуття. Я не чиясь власність. Це нечувано! Поживши з людьми, ти став таким же ревнивим, як вони!
— Але ж ми з тобою разом подорожуємо, разом живемо, ми все робимо разом!
— То й що? Тепер це означає, що ти маєш ексклюзивні права на мене? Чому я повинна обмежуватись тобою, якщо я так люблю все нове та різноманітне? Ти мій основний партнер, але я дивлюся ширше і маю право розпоряджатися своїм сексуальним життям не лише задля задоволення власних бажань, а й у колективних інтересах.
— Та цей сфінкс, він… огидний! Без шерсті, з купою зморшок, він бридкий!
— А ти вважаєш себе красунчиком?
Я випалила, не подумавши. Піфагор образився. Його вуха опускаються ще нижче. Його хвіст нервово здригається. Звісно ж, це правда, Піфагор, без сумніву, красивий, а сфінкс огидний.
Найкращим способом захисту є напад, і я відповідаю:
— То я мала рацію, ти ревнуєш, як примітивний чоловік, що думає про жінок як про своїх власних ляльок!
Він ошелешений таким докором, я веду далі, досить претензійно:
— Послухай, примітивна й самозакохана істото: ми не створені, щоб комусь належати, особливо кішки. Ми створені бути вільними!
Далі — лагідніше:
— Тобі пощастило, я не гніваюся на твою ревнивість. Давай покохаємося, тобі відразу стане легше.
Для підтвердження своїх намірів я показую йому задок. Вгадайте його реакцію. Він відмовляється! Я обурююсь:
— Та за кого ти себе маєш, Піфагоре? Ти вважаєш себе єдиним та незамінним? Ти вирішив, раз носиш ім’я відомої людини, то кращий за всіх? Ти просто кіт! До того ж сіамський! І ні, я не расистка, але треба розставити крапки над «і». Я зробила це заради нашого спільного блага! «Ціль виправдовує засоби» — ти мене навчив цьому!
Він не відповідає, грається у скривджене кошеня, повертається до мене спиною і вдає, що спить. Ну що ж, до біса, я більше не наполягатиму.
Втомлена від підозр усіх цих самців, я засинаю. Коли зімкнула повіки, мене осяяло.
Якщо я сміялась, це означає, що я зрозуміла Гумор. Отож, я оволоділа одним зі знань, потрібних, зі слів Наталі, для встановлення нового ладу на світі. Мені залишається осягнути Мистецтво та Любов.
Щодо останнього, сподіваюсь, Піфагор перестане дутись. Як-не-як, на нас із ним чекає створення ідеальної спільноти. Мені навіть інколи здається, що любов, яку я до нього відчуваю, близька до Любові з великої літери, про яку говорила Наталі…
26. Історія сексуальності
Найдавніші еротичні зображення датуються доісторичним періодом. Йдеться про наскельні малюнки кроманьйонців 35 000 років тому. На них зображені статеві акти чоловіків з жінками, а також чоловіків між собою, та навіть із козами й вівцями.
У Стародавньому Єгипті жінки мали право обирати партнера. Допускалася зоофілія, а грецький історик Геродот навіть задокументував свідчення про злягання жриці з козлом під час релігійної церемонії на очах у вірян. Інцест також був дозволений у королівській сім’ї задля збереження чистоти роду. Натомість населення повинне було утримуватися від статевих зв’язків протягом сімдесяти двох днів після смерті фараона.