Празький цвинтар [без ілюстрацій]
- Автор: Эко Умберто
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5083-0, 978-966-03-5749-5
- Переводчик: Ю. В. Григоренко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Празький цвинтар [без ілюстрацій]». Краткое содержание книги:
Ось документ і готовий. Я не знав, наскільки сподобається п'ємонтським урядовцям, що Наполеона III названо ворогом П'ємонту й сардинських королівств, але я інтуїтивно відчув те, що згодом підтвердилося на практиці: люди з п'ємонтських секретних служб завжди раді якомусь папірцеві, яким, навіть якщо не викласти його відразу, можна шантажувати уряд, сіяти неспокій або ж перевернути ситуацію догори дриґом.
І дійсно, пильно прочитавши документ, Б'янко підвів на мене погляд і, зазирнувши просто у вічі, сказав, що йдеться про відомості надзвичайної ваги. Він ще раз запевнив мене, що коли шпигун хоче продати щось оригінальне, йому не треба нічого вигадувати, тільки розповісти про те, що можна знайти на будь-якому букіністичному базарі.
Втім, навіть якщо Б'янко кепсько знався на літературі, він дуже добре знав мене, тож незворушно додав:
— Певна річ, це ваших рук справа.
— На Бога! — заперечував я.
Та піднявши руку, він змусив мене замовкнути.
— Пусте, адвокате. Навіть якщо це борошно з вашого млина, для мене та мого начальства воно цілком годяще, аби видати цей папірець урядові за оригінал. Ви знаєте, чому наразі urbi et orbi[111] відомо, що наш міністр Кавур був певен, що Наполеон III у нього в руках, бо повісив йому на шию графиню Кастільйоне[112] — гарну жіночку, ніде правди діти, а француза й не треба було довго просити всолодитися жіночою прихильністю. Та з часом виявилося, що Наполеон не завжди чинить так, як того хоче Кавур, отож графиня лише дарма марнувала свої принади, та принаймні вона отримала від того задоволення; однак ми не можемо дозволити, щоб справи державної ваги залежали від забаганок куртизанки. Неабияк важливо, щоб Його Величність, наш суверен, не довіряв Наполеону. Незабаром, і ви вже це передбачили, Ґарібальді чи Мацціні, а може, й обидва разом здійснять експедицію в Неаполітанське королівство. І якщо їхня справа випадково матиме успіх, то, аби не допустити, щоб ці землі втрапили до рук очманілих республіканців, П'ємонт муситиме втрутитись, пройшовши задля цього вздовж чобота[113] через папські країни. Отож викохати у нашого правителя недовіру й злість на папу, не надто зважаючи на поради Наполеона III, є необхідною умовою для досягнення поставленої мети.
Отже, як ви вже, мабуть, збагнули, любий адвокате, часто політику творимо ми, покірні слуги держави, а не ті, хто керують державою в очах народу…
Це була моя перша насправді серйозна справа, де я не просто нашкрябав заповіт якоїсь приватної особи, а склав політично хитросплетений документ, завдяки якому, можливо, я зробив свій внесок у політику Сардинського королівства. Пригадую, я цим аж пишався.
Тим часом настав провісний 1860-й. Утім, провісницьким він був для держави, а не для мене, тож я лише байдуже спостерігав за тим, що відбувалося, підслуховуючи у кафе балачки ледацюг. Відчуваючи, що мені дедалі більше слід зайнятися політикою, я вважав, що найцікавіша інформація, яку слід фальшувати, це та, до якої дослухаються ґаволови, не довіряючи звісткам, які газетярські писаки називають достовірними.
Так я дізнався, що люди з ерцгерцогства Тосканського, герцогств Модени та Парми виганяють геть своїх правителів, так звані папські дипломатичні місії Емілія та Романья виходили з-під контролю папи; всі просили об'єднання з Сардинським королівством; у квітні 1860-го у Палермо відбулися повстанські виступи. Мацціні писав керівникам повстань, що Ґарібальді погодився їм допомогти. Ходили чутки, що Ґарібальді шукає для своєї експедиції людей, коштів та зброї, а бурбонський флот уже курсує в сицилійських водах, аби придушити будь-які ворожі походи.
111
Всім і кожному (лат.).
112
Справжнє ім'я Вірджинії Ольдоїні (1837–1899) — кузини Кавура, фотомоделі й куртизанки. Ходили чутки, що саме завдяки її переконанню Наполеон не заважав об'єднанню Італії.
113
Тобто Італії.