Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Щоб закрити гидоту своєї кольонізаційної політики на українських землях, Поляки сконструували поняття, що земля на українській території, наскільки знаходиться у приватній власности Поляка, е „польською землею“4 і виставили принцип, що та „иольська земля“ може перейти тільки в польські руки.
Наведені голоси не оставляють ніякого сумніву, що польське правительство при переведенню земельної реформи буде сего принципу строго придержуватись.
Як подано висше, запас землі на земельну реформу в Східній Галичині виносить 900.000 га. З сього треба оставити законне максімум для дотеперішних власників (яких е 1961) і наділити землею 600.000 безземельних і малоземельних родин або три міліони населення. З сього бачимо, що в Східній Галичині землі мало навіть для місцевого населення, отже на кольонізацію краю селянством зпоза границь краю зовсім нема місця.
Поданий запас землі творить велика земельна власність. А що вона е власністю польських дідичів, то Поляки вважають їі „польською землею“, яка не сміє перейти в українські руки, себто в руки місцевого селянства.
Отже Польща призначила той запас землі в Східній Галичині, який можна ужити на переведення земельної реформи, на кольонізацію краю польським селянством з Польщі, а місцеве українське селянство виключила від земельної реформи.
Викрутом, обчисленим на обдурення заграниці, е Фраза в резолюції зїзду всепольської партії Східної Галичини: „Українськьи селянин нехай бере землі українських єпископів, монастирів і парохій, які тепер при загальній реформі підуть на парцеляцію“. В руках української (греко - католицької) церкви є всего 43.250 га землі, з того 32.72G га лісів, які мають бути удержавлені, отже не підуть на ціли земельної реформи1.
Отже відсилати українського селянина Східної Галичини (три міліони населення!) брати землі української церкви“, значить кпити з нього і обдурювати за-границю.
* *
:д
Польське правительство згідно з волею цілої польської суспільности переводить в Східній Галичині не земельну реформу, а кольонізацію, так, щоби весь запас землі розпарцелювати між польських селян, спро-
1 Рівночасно польська римо католицька церков у Східній Галичині мав 90 000 га землі, з того 42.8^8 ліга. Що українська церков, отже церков величезної більшостн населення, е богато біднійша під польської не тільки що до скількостн, але і що до якости землі, видно 8 того, що ґрунтовнії податок, при якім береться на увагу також якість землі, від земель української церкви виносні ь тільки 20.642 корон, від земель польської церкви аж
138.472 корин.
ваджених з Польщі, і таким чином збільшити як число так і господарську силу польського елементу в краю, а місцеве українське населення засудити на поневолення і господарську руїну.
На скільки-ж не вдалося би всего запасу землі обсадити польськими кольоністами, то польське земельне законодавство позволяе творити на українських землях нові господарства до 45 га і оставляти дотеперішнім власникам до 400 га. Отже якби не було достаточного числа польських кольоністів, то можна буде творити для прибуьших польських кольоністів більші господарства і оставляти землю дотеперішнім польським дідичам.
Український селянин в кождім випадку не сміє дістати землі.
Коли так Польща збиралася весь запас землі в Східній Галичині скольонізувати польськими селянами з Польщі, а місцеве українське селянство ьиключити від земельної реформи, — рівночасно польське правительство запевняло Найвисшу Раду Мирової Конференції в Парижі, що ьласне земельна реформа, ухвалена польським соймом 10. липня 1919, наділивши українських селян землею, усуне дотеперішню польсько-українську ворожнечу в Східній Галичині.
Для 25.вересня 1919 президент польської Мирової Делеґації п. Дмовський подав Мировій Конференції ноту з домаганням признання Східної Галичини польськгй державі. В сій ноті говориться, що причиною дотеперішньої польсько-української ворожнечі в Східній Галичині був ненормальний і непропорціональний розклад земельної власности, а саме велика земельна власність в руках польських дідичів з одного боку і з другого безземельне і малоземельне українське селянство. Одначе польський сойм ухвалив уже земельну реформу, яка усуває той непропорціональний розклад земельної власности в Східній Галичині і тим самим зникне причина дотеперішньої польсько-української ворожнечі. Тому Мирова Конференція може бути спокійна за долю українського населення Східної Галичини і признати сей край Польщі, яка заспокоїть усі потреби українського селянина.
4
Дикість СЬОГО поняття кинеться в очн, коли перенесемо його на ґрунт західно - європейських відносин і запитаємо, чи приміром у Франції земля, яка знаходиться в приватній власности Аит'лійця, була бн „англійською землею“ під політичним оглядом.