Історія з собаками
- Автор: Гуляшки Андрей
- Серия: Авакум Захов #8
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Переводчик: Іван Іванович Сварник
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Історія з собаками». Краткое содержание книги:
— Сподіваюся, він заряджений не радіопозивними й шифровками! — засміявся він. — Як тобі прийшла в голову така чудова думка?
До їдальні увійшло двоє чоловіків, з плащів у них стікала вода.
— Якби я здуру не підійшов до вікна, почув би ти радіосигнали, та що вже! — махнув старий рукою.
— Людині властиво помилятися! — розвів руками Авакум. Він поклав на стіл аркуш паперу, олівець і, кивнувши баю Спиро, наказав:
— Сідай і пиши: «Поїхав на кілька днів до Софії». І підпис: «Сп. Драгнев». У тебе є кнопки?
— В шухляді столу, — глухо відповів бай Спиро.
— Анастасію! — звернувся Авакум до приятеля. — Причепи, будь ласка, цього аркуша на дверях знадвору. Таким чином, любий, і ти візьмеш участь у загальнокорисній справі!
Перш ніж старого вивели, він сказав Авакумові:
— Трохи негарно вийшло. Сказати, що саме?
— Скажи, — всміхнувся Авакум.
— Негарно, коли гість заарештовує господаря!
— А ще гірше було б, якби господар застрелив гостя!
— Гм! — промовив бай Спиро. — Ти теж маєш рацію!
Авакум зупинив «Волгу» перед рестораном, купив хліба, ковбаси, пляшку червоного вина й повіз Анастасія назад до колишньої корчми бая Спиро. Ішов густий дощ, двірники рипіли на шибі, перед машиною зблискували й гасли дощові нитки.
По дорозі Авакум розповів Анастасієві про свої знахідки в рушниці і в бюсті. А коли приїхали, Анастасій узявся смажити грінки, Авакум же нарізав ковбаси й налив вина в чарки. Того вечора Анастасієві не йшов шматок у горло, зате Авакум їв з великим апетитом. Потім прибрали зі столу, й Авакум, розклавши вилучені предмети, почав розмовляти з ними, наче з живими істотами.
— Оце тобі пружинки — сказав він. — Їх дві, і обидві мають на кінцях припаяні кружальця. Одне чисте, а на другому видно сліди якогось засохлого клею. Оце, з клеєм, уже працювало, виконувало якусь роботу. Яку? Дуже просту, виштовхувало щось, кидало на відстань невеличкий предмет. З усього видно, це сильні пружинки, й предмет, який вони викидають, летить з великою швидкістю. Так. А щоб виштовхнутий пружиною предмет летів з великою швидкістю, він має набути попереднього прискорення в замкнутому просторі, за який може правити, скажімо, цівка. Отака, як у цього пістолетика. «Made in Germany». Німецький. Колись і в нас випускали такі пістолетики. Стиснута пружинка сильно штовхає корок, він набуває у цівці прискорення й летить на відстань…
Авакум раптом страшенно розхвилювався, схопився з місця й швидко заходив по кімнаті.
— Знаєш, що мені спало на думку? — звернувся він до Анастасія. — Якщо звичайно ДРОТЯНІ пружинки викидають корок на десять метрів, то на яку ж відстань і з якою силою кинули б той самий корок ЦІ сталеві пружинки, вставлені в такий дитячий пістолетик? — він кивнув на свій трофей. — Запевняю тебе, що якби такий «корок» мав вістря, то пробив би навіть кінський череп!
— Ну то й що? — всміхнувся Анастасій.
— Sancta simplicitas![8] — Вигукнув Авакум. — Але якщо таке вістря буде намащене сильнодіючою отрутою? Чекай, більше того, якщо отрута, змішана з якоюсь смолою, сама стане вістрям, вистрілюваним у певну ціль сталевою пружиною?
Анастасій узявся рукою за груди, наче йому забракло повітря.
Якийсь час обидва мовчали.
— Як гадаєш, чи в пістолеті є пружина? — запитав Авакум.
— Напевно, є, — кивнув Анастасій. — Інакше як би він стріляв?
— А я думаю, що пружини в пістолеті нема! — сказав Авакум. — Пружина відірвалася й вилетіла з цівки, коли бай Спиро стріляв отруєним зарядом у твого другого пса. Побиймося об заклад!
Анастасій знизав плечима, потім потер чоло рукою й невесело всміхнувся.
— Таке навіть не присниться!
— Багато чого починаєш розуміти пізно! — похитав головою Авакум. — А найпізніше складається уявлення про безмежні можливості твоїх братів у галузі зла. Глянь! — він відсунув кожух із цівки німецького пістолетика. Всередині не було пружинки. — Моя правда! — промовив з якоюсь похмурою урочистістю в голосі, стукаючи пальцем по порожній цівці пістолетика. й додав тихіше, наче сам до себе: — Від людини можна чекати чого завгодно!
— По-твоєму, — сказав Анастасій, — всередині була пружинка, яку я знайшов? І на кружальці отрута?
— Кружальце вдарило по отруті! — відповів Авакум. Він трохи помовчав і пояснив: — Отруєна суміш проникла в тіло собаки й за кілька хвилин розчинилася в крові. Я чув, що в деяких зоопарках так упорскують морфій у тіло хижаків, коли їх треба тимчасово приспати — щоб вирвати хворий зуб чи зробити справжню ін'єкцію. Як, наприклад, зробити справжній укол бенгальському тигрові, спочатку не приспавши хижака? Але в нашому випадку бай Спиро мав на меті вбити, а не приспати. Твої собаки заважали йому зустрічатися на болоті з певними людьми або ж заважали іншим влаштовувати зустрічі. Крім того, собаки перешкоджали йому проводити й свої лаконічні радіосеанси. Як його скласти шифровану радіограму й послати її в ефір менше ніж за хвилину, коли в цей час на тебе з усіх боків наскакують розлючені пси? Я, наприклад, не зміг би. Ось чому бай Спиро знищив твоїх псів і так само збирався знищити й тебе самого. Коли хтось заважає у великій грі, його завжди усувають. Такий закон.
8
Свята простота! (Лат.).