Історія з собаками
- Автор: Гуляшки Андрей
- Серия: Авакум Захов #8
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Переводчик: Іван Іванович Сварник
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Історія з собаками». Краткое содержание книги:
Наша ж гра не закінчується затриманням бая Спиро, а лише починається! Пружинки й отрута вкажуть нам принаймні на одну людину — спільника бая Спиро. Завтра поїду в Софію з пружинками й отрутою, і в лабораторії вони заговорять. Неодмінно заговорять!
А зараз побачимо, якими таємницями поділяться з нами інші предмети — пістолетик, фотографії й аркушик у конверті. Почнімо з пістолетика. Його спеціально привезено з Німеччини, і бай Спиро за допомогою ще якоїсь людини перетворив його на смертельну зброю. Тепер нам треба дізнатися, чи не зникав хтось у цьому болоті, а як зникав, то коли. Тобто, чи діяв пістолетик проти людини, а коли так, то хто це був, де працював і чим кому заважав.
— Я тобі назву одного, — озвався Анастасій, ще збентежений несподіванками, свідком яких став, і щасливий, що все глибше вникає в дивну історію, яка розгортається навколо його собак. — Коли я переселявся сюди, голова сільради попередив, що торік восени на болоті безслідно пропав якийсь Юліан Петров, інженер ЗСС.
— Незабаром довідаємося, хто такий той Юліан, — усміхнувся Авакум, нотуючи в записник ім'я зниклого інженера. — І після такого страшного попередження ти смів поселитися тут? — патетично вигукнув він і театрально подав руку приятелеві. — Анастасію, ти справжній герой, і я пишаюся знайомством з тобою!
Анастасій потиснув його руку, й обидва розсміялися.
— Від трагічного до смішного один крок, на жаль! — зітхнув Авакум. Він трохи помовчав, спостерігаючи за сизими кільцями диму, що танули в повітрі, й знову підійшов до столу, де лежали його трофеї.
— Тепер оглянемо ці фотографії, — промовив, розкладаючи їх одну за одною, наче карти в грі. — Вони — це третій пункт нашого обговорення, але я їх, щойно побачив, поставив на перше місце. Це інженер Прокопій Сапарев, якого факти нашого слідства роблять обвинуваченим номер один. Усі факти свідчать проти нього, і якби для мене ті факти важили хоча б стільки, як плащ і капелюх, я б і сто разів показав на нього пальцем: «Це він! В'яжіть його!» Але річ у тім, що в цьому слідстві маємо винятковий парадокс: логіка виступає проти доказів.
— Це нагадує момчиловську історію, — схвильовано промовив Анастасій.
— Не зовсім! — заперечив Авакум. — У момчиловській історії справжня логіка підмінялася формальною. Коли в слідстві ми відмовилися від формальної логіки, докази відразу ж узгодилися з реальною логікою, тобто стало правдоподібними. А тут інший випадок: між доказами й логікою пролягає безодня. Я хочу прокласти тут міст, розумієш? Не вдасться — Прокопієві Сапареву кінець!
Він почав міряти кроками простору залу колишньої корчми, все думаючи про Сапарева, але замість інженера перед його очима чомусь з'явилася Роза, маленька ясновидка. Вона навіть не з'явилася, а мовби припливла, наче тінь, що несподівано перейшла в інший вимір, стала тілесною. Вона плавала в повітрі, і погляд її плив чи, швидше, линув до нього, й Авакум здивувався — вона видавалася йому білим птахом. «Але ж і фантазую, наче з глузду зсунувся, — подумав він, — Анастасій би мені позаздрив!» Тоді сказав сам до себе: «Мабуть, від утоми. Що це мені за білий птах примарився?»
Він труснув головою й постукав пальцем по фотографіях.
— Що робити цим фотографіям у тайнику бая Спиро Драгнева? Що зв'язує Спиро Драгнева з інженером Сапаревим, якщо інженер Сапарев насправді чиста людина? Адже це ще один доказ, що в основі всієї історії — Прокопій Сапарев. Рятуй його, коли не маєш іншої роботи!
Авакум, насупивши брови, зібрав фотографії й відкинув їх убік, як відкидають погані карти при програші. Потім узяв фотографію, що досі була в конверті, й обличчя його, коли виймав ту фотографію, ожило й засвітилося радістю. Він кину в знімок Анастасієві й запитав:
— Що ти тут бачиш?
— Порнографічне фото! — обурився Анастасій. Він кинув фотографію на стіл і розчаровано глянув на Авакума.