Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
— Починали дослідження, опромінюючи мишей дуже слабкими дозами УКХ. Від таких доз миші не гинули, навпаки: шерсть опромінених мишей ставала краща, густіша й довша. Те саме було і з кролями. Навіть у тому разі, коли в них були лисини, шерсть густішала й закривала голі місця…
Андрій Антонович непомітно доторкнувся до своєї голови. Шкіра, правда, трохи боліла, але пальці відчули приємне м’яке, ніжне волосся. І він задоволено всміхнувся: що там, мовляв, миші або кролі, от у мене яка історія виходить! Але Андрій Антонович не промовив жодного слова. А помітивши, що й Богдан уважно поглянув на нього, старий швидко сховав усмішку, вдаючи, що він уважно слухає.
— Опромінені миші й кролі, — вела далі Люка, — росли значно швидше від контрольних, неопромінених. Вони набирали вагу процентів на двадцять швидше. А з опромінених яєць значно швидше вилуплювалися курчата…
— Чуєте, Ганно? — впав їй у мову Олд-Бой. — А ви ще сумнівалися щодо ваших курей!
Ганна трохи повела плечем і відповіла йому легкою гримаскою:
— Побачимо!
Люка, закусивши губи, зачекала, поки закінчився цей обмін репліками, і спокійно, хоч і дещо іронічно спитала Петра:
— Дозвольте розповідати далі? Певна річ, якщо це не завадить вашій розмові…
Олд-Бой нахмурився, але не знайшов, що відповісти. ни хвилі. Над цим ми зараз і працюємо. Змінюючи довжину хвилі, ми, поклавши на стіл різні речовини, розкладали потрібні нам, лишаючи незмінними інші. На цьому й побудовано наші дослідження щодо консервування продуктів, і ці дослідження можуть привести до повної революції в консервній промисловості…
— Досить, — мовив Петро. — Бо далі це вже спеціальні міркування. Тепер ми попросимо товаришку Люку розповісти нам про особливий вплив УКХ на живі організми. Це — її галузь.
І він ввічливо вклонився Люці, що трохи зашарілася, коли на ній зосередилися всі погляди. Проте Люка дуже добре знала свою справу і почала з найголовнішого, найцікавішого, з її погляду, для слухачів.
— Починали дослідження, опромінюючи мишей дуже слабкими дозами УКХ. Від таких доз миші не гинули, навпаки: шерсть опромінених мишей ставала краща, густіша й довша. Те саме було і з кролями. Навіть у тому разі, коли в них були лисини, шерсть густішала й закривала голі місця…
Андрій Антонович непомітно доторкнувся до своєї голови. Шкіра, правда, трохи боліла, але пальці відчули приємне м’яке, ніжне волосся. І він задоволено всміхнувся: що там, мовляв, миші або кролі, от у мене яка історія виходить! Але Андрій Антонович не промовив жодного слова. А помітивши, що й Богдан уважно поглянув на нього, старий швидко сховав усмішку, вдаючи, що він уважно слухає.
— Опромінені миші й кролі, — вела далі Люка, — росли значно швидше від контрольних, неопромінених. Вони набирали вагу процентів на двадцять швидше. А з опромінених яєць значно швидше вилуплювалися курчата…
— Чуєте, Ганно? — впав їй у мову Олд-Бой. — А ви ще сумнівалися щодо ваших курей!
Ганна трохи повела плечем і відповіла йому легкою гримаскою:
— Побачимо!
Люка, закусивши губи, зачекала, поки закінчився цей обмін репліками, і спокійно, хоч і дещо іронічно спитала Петра:
— Дозвольте розповідати далі? Певна річ, якщо це не завадить вашій розмові…
Олд-Бой нахмурився, але не знайшов, що відповісти. Проте Люка, очевидно, й не чекала відповіді. Вона раптом завдала блискавичний останній удар:
— Зрештою, найголовніше я вже сказала. Ми працювали в цій галузі разом із Сашком. Отже, хай він доповнить мене. Сашко, допоможи, будь ласка!
І вона так променясто всміхнулася Сашкові, так чарівно поглянула, ніби щойно повернулася з ним з найприємнішої прогулянки. Навіть Богдан, заглиблений у свої скорботні думки, помітив це. Він тільки похитав головою: хай йому чорт, яке щастя всім, крім нього!.. А Сашко вже підводився. Він, правда, трохи розгубився, бо ніяк не чекав на такий вияв прихильності від зрадливої дівчини. Але нічого й не трапилося, бо Сашко одразу опанував себе.
— На мою думку, слід сказати про вплив ультракоротких хвиль на бактерії, — заговорив він, дивлячись просто на Данила Яковича як на найнейтральнішу особу, — бо про це ще ніхто не згадував. Я скажу тільки про дослідження наших радянських учених Ойвіна й Лауфера. Вони вивчали вплив УКХ на так звані загальнокишкові палички — досить поширений вид бактерій, а так само й вплив на інфузорії туфельки. Виявилися цікаві наслідки. Туфельки гинули дуже швидко — за хвилину чи дві. Бактерії жили довше — дев’ять-десять хвилин. Повторні дослідження показали, що тут багато залежить од довжини хвиль: найкоротші хвилі були найактивніші. А звідси витікають величезні можливості застосування УКХ в медицині…