Погоня за вівцею
- Автор: Мураками Харуки
- Серия: Тетралогія Щура #3
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4067-1
- Переводчик: Іван Петрович Дзюб
- Жанр: Прочее фэнтези
Электронная книга - «Погоня за вівцею». Краткое содержание книги:
Здавалося б, сюжет роману невигадливий. Від журналіста, що творить рекламні тексти й іншу порожнечу навколо себе, йде дружина. Та дарма — все одно не було між ними нічого яскравого. Замість того з’являється дівчина-повія з чарівними вухами. Любов не любов, але хоч якесь пожвавлення. А потім в життя героя входить вівця — єдина у світі, яку варто розшукати. Ця вівця час від часу вселяється в підхожу людину і стає її сутністю. Вона всемогутня і злопам’ятна. Така уперта тварина. Що за вівця і звідкіля прийшла — невідомо. Та й не це важливо. Пошук вівці — єдине, у чому є сенс. І якщо вже доля звела людину з цією твариною, нікуди від неї не сховатися. Адже вівця легко стає і долею, і думками, і навіть зовнішністю…
Чому вони виникали — не розумів ніхто. Висловлювалися припущення, що, можливо, біль — це реакція організму на періодичні викиди енергії гематомою. Отож коли больова блокада знімалася, енергія гематоми, спрямована безпосередньо на окремі ділянки мозку, збуджувала їх і породжувала згадані галюцинації. Ясна річ, це була тільки гіпотеза, але нею зацікавилися у штабі армії США. І почалися тоді копіткі розслідування. Особливо таємні розслідування американської розвідки. Навіщо американська розвідка взялася з’ясовувати природу гематоми приватної особи — і досі незрозуміло, але в цьому зв’язку можна висунути кілька версій. Перша версія — що під виглядом медичних досліджень приховувалося збирання інформації вельми делікатного роду. Інакше кажучи, йшлося про захоплення шляхів передачі розвідувальної інформації та опію в Китаї. Бо внаслідок затяжних поразок Чан Кайші американці поступово втрачали корисні «зв’язки» в цій країні. Вони жадібно прагнули заволодіти контактами, які Шеф тримав у голові. За допомогою офіційного допиту цього досягти не можна було. Фактично після низки таких досліджень Шефа випустили з в’язниці без жодного суду. Є всі підстави думати, що мала місце таємна оборудка. Свобода — в обмін на інформацію.
Друга версія: американці хотіли розкрити природу взаємозв’язку між ексцентричністю Шефа як вожака правих і гематомою. Я ще розкажу тобі про це пізніше, бо це справді цікавий задум. Та я сумніваюся, чи вони що-небудь дізналися. Хіба можна було щось розкрити, якщо саме життя Шефа залишалося таємницею? Допомогти в цій справі, звісно, міг лише анатомічний розтин черепа. Отже — знову глухий кут.
Третя версія пов’язана з «промиванням мозку». З припущенням про те, що певні галюцинації можна викликати, спрямовуючи на мозок спеціальні імпульси подразнення. За популярною в той час гіпотезою відомо, що саме тоді американці організували групу фахівців для дослідження можливостей «промивання мозку».
Яку з трьох можливостей використала американська розвідка — невідомо. Як і те, яких висновків вона дійшла. Все це поховано в історії. Правду знає лише купка тодішніх американських офіцерів високого рангу і сам Шеф. Про це Шеф досі нікому, включно зі мною, не розповідав і, мабуть, ніколи в майбутньому уже не розповість. А тому все, що ти почув від мене зараз, — лише припущення.
На цих словах чоловік замовк і тихо відкашлявся. Скільки часу минуло відтоді, як я зайшов у кімнату, — я навіть не здогадувався.
— Однак я таки дещо дізнався про час виникнення гематоми, тобто про події 1936 року. Взимку тридцять другого року Шефа арештували за співучасть у вбивстві відомого політичного діяча. У в’язниці він просидів до червня тридцять шостого. З тамтешніх документів і записів про медичне обстеження, а також з принагідних розповідей самого Шефа виходить, що незабаром після ув’язнення його напало страшне безсоння. Не просте, а дуже небезпечне. Протягом трьох-чотирьох діб, а іноді цілий тиждень підряд він не змикав очей ні на мить. У ті часи від політичних злочинців поліція домагалася визнання провини тим, що не давала їм спати. Допит Шефа був особливо суворий, оскільки його справу пов’язували з боротьбою між фракцією Імператорського шляху і фракцією Контролю[13]. Досить було в’язневі на мить заснути, як його обливали водою, били бамбуковими палицями, засліплювали яскравим світлом і таким чином проганяли геть усю сонливість. Після чотирьох місяців таких тортур люди здебільшого сходили нанівець. Нерви руйнувалися настільки, що в’язень уже не міг спати. Він умирав або божеволів, або зовсім відучувався спати. Шеф пішов останньою дорогою. А повністю позбутися безсоння йому вдалося аж весною тридцять шостого. Саме тоді, коли утворилася його гематома. Як ти гадаєш, про що це свідчить?
— Може, з якоїсь причини така крайня форма безсоння перешкодила нормальному кровообігу і призвела до утворення гематоми?
— Це могло б здатися цілком надійною гіпотезою в рамках здорового глузду. Таке приходить на думку непрофесіоналу, а тому, мабуть, до цього додумалися також американські військові лікарі. Однак цього не досить. Гадаю, бракує ще одного важливого фактора. Того фактора, який спричинив утворення гематоми. Адже у світі є немало людей з гематомою в голові, але без таких незвичних симптомів. Крім того, така гіпотеза не може пояснити, чому Шеф живе й досі.
13
Ідеться про дві ворогуючі фракції японської армії 30-х років минулого століття. Перемогла друга фракція, яка виступала за керівну роль армії в державі, що значною мірою вплинуло на поведінку Японії перед Другою світовою війною і підчас неї.