Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Барбара. Доллі, чи ставилися ви коли-небудь до цього серйозно? Чи вступили б ви до Армії Спасіння, коли б не зустріли мене?
Казенс (нещиро). Ну гм... ну... можливо, як колекціонер різних релігій.
Ломакс (хитро). Проте не як барабанник, чи не так? Ви дуже розумна, прониклива людина, Доллі, і ви повинні були бачити, що у всьому цьому є багато безглуздого!
Леді Брітомарт. Якщо ви хочете верзти дурниці, то робіть це як доросла людина, а не як школяр.
Ломакс (розгубившись). Але ж дурниці лишаються дурницями, незалежно від віку того, хто говорить.
Леді Брітомарт. В Англії в пристойному товаристві, Чарлзе, люди всякого віку верзуть дурниці, повторюючи нікчемні афоризми з мудрим виглядом. А школярі особливою говіркою виголошують власні афоризми, як це робите ви. Коли вони доходять вашого віку й дістають посаду особистих секретарів міністрів або щось до того подібне, вони залишають свій жарґон і запозичають свої афоризми з «Спектейтора» або «Таймса». Найкраще довіртеся «Тайм-сові». Ви помітите, що й «Таймс» верзе чимало нісенітниць, але принаймні стиль цієї газети цілком пристойний.
Ломакс (незадоволений). Ви маєте такі тверді принципи, леді Брітомарт.
Леді Брітомарт. Дурниці. (Входить Моррісон). У чому річ?
Моррісон. Дозвольте доповісти міледі, що містер Андершафт щойно під’їхав.
Леді Брітомарт. Добре! Просіть! (Моррісон вагається). Що з вами?
Моррісон. Чи повинен я доповідати про нього міледі, чи вважається, що він тут у себе вдома?
Леді Брітомарт. Доповідайте.
Моррісон. Дякую, міледі. Сподіваюся, ви не гніваєтеся, що я про це спитав? Становище до деякої міри цілком незвичайне для мене.
Леді Брітомарт. Чудово. Ідіть і просіть його сюди.
Моррісон. Дякую вам, міледі. (Виходить).
Леді Брітомарт. Діти, підіть і одягніться! (Сара й Барбара йдуть нагору, щоб одягнутися для виходу). Чарлзе, підіть і скажіть Стівенові, щоб він за п’ять хвилин був тут, ви знайдете його у вітальні! (Чарлз виходить). Адольфе, накажіть, щоб екіпаж подали за п’ятнадцять хвилин! (Адольф виходить).
Моррісон (в дверях). Містер Андершафт.
Андершафт входить, Моррісон виходить.
Андершафт. Ви на самоті! Як це добре.
Леді Брітомарт (підводиться). Не будьте сентиментальні, Андрю. Сідайте. (Вона сідає на канапі, він сідає поруч неї. Вона, не давши йому перевести дух, одразу починає з питання, що її цікавить). Сара мусить одержати вісімсот фунтів на рік, поки Чарлз Ломакс не одержить своєї спадщини. Барбарі потрібна буде більша сума, та ще постійна, бо Адольф не має жодного майна.
Андершафт (скорившись долі). Добре, люба, я подбаю про це. Ще щось? Для вас особисто, наприклад?
Леді Брітомарт. Я хочу поговорити з вами про Стівена.
Андершафт (утомлено). Не треба, люба, Стівен мене не цікавить!
Леді Брітомарт. Але він цікавить мене. Адже це наш син.
Андершафт. Ви цього певні? Він примусив нас народити його на світ, але насправді він дуже невдало вибрав собі батьків. Я не бачу в ньому жодної подібности до мене, а ще менше до вас.
Леді Брітомарт. Андрю, Стівен чудовий син і надзвичайно урівноважений, здібний і шляхетний юнак. Ви просто намагаєтеся знайти привід позбавити його спадщини.
Андершафт. Моя люба Бідді, його позбавляє спадщини традиція роду Андершафтів. З мого боку було б нечесно лишати гарматну виробню синові.
Леді Брітомарт. Було б надзвичайно неприродно й непристойно з вашого боку лишати її комусь іншому. Андрю, Андрю, невже ви гадаєте, що ця дурна й неморальна традиція існуватиме повік?.. Невже ви стверджуєте, що Стівен не міг би керувати виробнею так, як сини власників інших великих торговельних фірм?
Андершафт. Так, він міг би засвоїти шаблон конторської праці, не розуміючи суті справи, точнісінько як це роблять інші сини, і фірма далі існувала б за заведеним ладом, поки справжній Андершафт — мабуть, якийсь італієць або німець — не винайшов би якоїсь нової методи й не витиснув би його.
Леді Брітомарт. Жодний італієць або німець не міг би зробити того, на що не спромігся б Стівен. Стівен, принаймні, шляхетного походження.
Андершафт. Син підкидька? Яка нісенітниця!
Леді Брітомарт. Це мій син, Андрю. І у вас, може, — хоч це невідомо вам самому, — в жилах тече шляхетна кров.
Андершафт. Це правда. Можливо, що й так. Це є зайвий арґумент на користь підкидька.
Леді Брітомарт. Андрю, не будьте такий нетерпелячий, не будьте неморальний. Зараз ви й те й друге.
Андершафт. Ця розмова, Бідді, також належить до традиції роду Андершафтів. Відтоді як заснували фірму, жінки всіх Андершафтів провадили такі розмови. Але це марнування слів. І якщо цю традицію коли-небудь порушать, то для людини здібнішої, аніж Стівен.
Леді Брітомарт (розгнівавшись). У такому разі йдіть!
Андершафт (благаючи). Піти?
Леді Брітомарт. Так, ідіть. Якщо ви нічого не хочете зробити для Стівена, ви тут непотрібні. Ідіть до вашого підкидька, хай би хто він там був, і дбайте про нього.
Андершафт. Річ у тому, Бідді...
Леді Брітомарт. Не називайте мене Бідді! Адже я не називаю вас Анді!
Андершафт. Я не хочу називати свою дружину Брітомарт... Це безглуздо! Серйозно, люба, традиція Андершафтів ставить мене в неприємне становище. Я старішаю, а мій спільник Лазарус нарешті вимагає, щоб я так чи так вирішив питання про свого спадкоємця, і, звичайно, він цілком має рацію. Але, бачите, я ще не знайшов гідного спадкоємця.
Леді Брітомарт (уперто). Ви забуваєте про Стівена!
Андершафт. У тім-то й річ. Усі найди, що я їх маю на оці, дуже скидаються на Стівена.
Леді Брітомарт. Андрю!
Андершафт. Я шукаю людину, яка не має жодних зв’язків і не дістала жодної освіти. Інакше кажучи, людину, що не могла б досягнути чогось у житті, коли б вона не була сильною особою. І я не можу її знайти. Кожного найду за наших часів забирає якась добродійна установа, і, коли він виявляє хоч найменші здібности, до нього беруться вчителі; його муштрують, як перегонового коня, щоб він одержав стипендію, йому набивають голову дешевими думками, дисциплінують його, навівають йому покору й так званий пристойний тон і калічать його на все життя так, що він стає нездатний ні до чого, крім науки. Якщо ви хочете зберегти гарматну виробню для своєї родини, подбайте про те, щоб знайти гідного найду й одружити його з Барбарою.
Леді Брітомарт. О, Барбара! Ваша улюбленка! Ви здатні принести Стівена в жертву Барбарі!
Андершафт. З радістю. А ви, моя люба, погодилися б зварити Барбару в казані, щоб почастувати Стівена супом!
Леді Брітомарт. Андрю! В цьому випадку питання не йдеться про наші симпатії та антипатії. Це питання обов’язку. Ваш обов’язок зробити Стівена своїм спадкоємцем.
Андершафт. Точнісінько, як ваш обов’язок підкорятися чоловікові. Послухайте, Бідді, всі ці виверти, що їх вживають люди панівного класу, марні щодо мене. Я сам належу до панівного класу, а давати місіонерові релігійні трактати — марна трата часу. Сила в цій справі на моєму боці, і ви не змусите мене чинити у ваших інтересах.