Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Стівен (вибачливо посміхається й протекційно кладе руку на плече батькові). Справді, дорогий тату, на вас не можна гніватися. Він не можете собі уявити, яким безглуздям це все мені здається. Ви цілком маєте рацію, пишаючись, що ваша працьовитість дозволила вам заробити багато грошей; і це ваша велика заслуга, що вам пощастило заробити так багато. Але ви обертаєтеся в оточенні, де за гроші вас цінують і коряться вам, а я придбав свої звички й свій світогляд у безсумнівно консервативних і далеко не сучасних школах та університеті. Цілком природно, що ви думаєте, ніби Англією керують гроші, але дозвольте мені думати, що я розуміюся на цьому краще.
Андершафт. А що ж, у такому разі, керує Англією, скажіть, будь ласка?
Стівен. Вдача, тату, вдача!
Андершафт. Чия вдача? Твоя чи моя?
Стівен. Ані ваша, ані моя, тату, але це сукупність усіх кращих відмінних рис англійської національної вдачі.
Андершафт. Стівене, я знайшов відповідну для тебе професію! Ти природжений журналіст. Я дам тобі змогу почати кар’єру у високоморальному щотижневому журналі. Ухвалено! (Стівен підходить до маленького письмового столу й розбирає свої листи. Увіходить Сара, Барбара, Ломак с, Казенс, одягнені для прогулянки. Барбара підходить до вікна й виглядає з нього. Казенс підходить, посміхаючись, до крісла. Ломакс лишається біля дверей, а Сара підходить до матері).
Сара. Ідіть, одягніться, мамо; екіпаж чекає. (Леді Брітомарт виходить).
Андершафт (до Сари). Добридень, люба. Доброго здоров’я, містере Ломакс.
Ломакс (невиразно). Добридень.
Андершафт (до Казенса). Чи добре себе почуваєте після вчорашньої ночі, Евріпіде?
Казенс. Так, добре, як цього слід було чекати.
Андершафт. Чудово! (До Барбари). Отже, ти хочеш оглянути мою фабрику смерти й руїни?
Барбара (біля вікна). Адже ви оглядали вчора мою фабрику Спасіння. Я обіцяла вам візит у відповідь.
Ломакс (виходить наперед і стає між Сарою й Андершафтом). Ви побачите, що вона надзвичайно цікава. Я був в Арсеналі у Вульвічи і там, знаєте, відчув надзвичайний спокій на згадку про те, яку безліч людей ми могли б убити, коли б нам довелося воювати. (До Андершафта, несподівано урочисто). Але для вас ця думка мусить бути жахлива з погляду релігії? Вам добре ведеться, чи не так?
Сара. Ви не звертаєте уваги на ідіотизм Чоллі, чи не так, тату?
Ломакс (ніяково). От тобі й на!
Андершафт. Містер Ломакс розглядає це питання цілком правильно, моя люба.
Ломакс. Ось власне! Це й я хотів сказати!
Сара. Чи їдеш ти з нами, Стівене?
Стівен. Річ у тому, що я трохи зайнятий, гм... (Великодушно). Ну що ж, добре, я поїду. Звісно, якщо для мене є місце в екіпажі.
Андершафт. Двох я можу взяти з собою в мій маленький автомобіль, що призначений для польової служби й що я його тепер випробовую. Він не цілком презентабельний, бо ще не пофарбований, але жодна куля його не проб’є.
Ломакс (наляканий тільки думкою про те, щоб проїхатися по Вілтон Кроссент непофарбованим автомобілем). От тобі й на!
Сара. Я їду екіпажем, дякую. Ось Барбарі байдуже, в якому автомобілі її побачать.
Ломакс. Послухайте, Доллі, друзяко, може, вам неприємно їхати таким бридким автомобілем? Якщо так, тоді я поїду ним... Проте...
Казенс. Я надаю перевагу автомобілеві.
Ломакс. Дуже вам вдячний, друже! Ходімо, Саро! (Поспішає зайняти місце в екіпажі. Сара йде за ним).
Казенс (похмуро підходячи до столика леді Брітомарт). Навіщо нам з вами їхати в цей фабричний департамент Пекла? Ось питання, що я собі ставлю.
Барбара. Я завжди уявляла собі цю виробню у вигляді якоїсь величезної ями, де пропащі створіння з почорнілими лицями роздмухують димуче полум’я, і де мій батько підганяє й мучить їх. Чи схоже це на правду, тату?
Андершафт (обурений). Моя люба! Це бездоганно чисте й гарне місто, що лежить на узгір’ї горба.
Казенс. І там є каплиця методистів? О, скажіть, що там є каплиця методистів!
Андершафт. Там є дві: одна примітивна, друга для сектантів. Є навіть товариство, що вивчає етику; але воно не має великої популярности, бо мої робітники всі дуже релігійні. У цехові, де мають справу з вибуховими речовинами, не допускають агностиків, вважаючи їхнє перебування там небезпечним.
Казенс. А тим часом вони не перечать проти вас?
Барбара. Чи виконують вони всі ваші накази?
Андершафт. Я ніколи не даю наказів. Коли я звертаюся до когось із них, то ми провадимо таку розмову: «Ну, Джонзе, як живе дитина, чи одужала місіс Джонз?» — «Усе гаразд, дякую, сер». І це все.
Казенс. Але Джонза треба тримати в покорі. Як ви підтримуєте дисципліну серед ваших людей?
Андершафт. Я цього не роблю. Це роблять вони самі. Бачите, єдине, чого Джонз не попустить, це неслухняности від людини, що йому підлегла, а також не попустить він, щоб дружина людини, яка заробляє за тиждень на 4 шилінги менше, аніж він, претендувала на однакове громадське становище з його дружиною. Звичайно, всі вони теоретично повстають проти мене. А на практиці всі вони тримають у покорі тих, хто нижчий за них на один щабель. Я ніколи не втручаюся в їхні справи. Я ніколи не буваю з ними грубий. Я не буваю грубий навіть з Лазарусом. Я тільки кажу, що певні речі треба виконувати, але я ніколи не даю розпоряджень виконувати їх. Але майте на оці, я не запевняю, що на виробні ніхто не видає наказів, не поводиться з іншими зарозуміло або навіть грубо. Дорослі робітники грубі з хлопцями й наказують їм; візники грубі з прибиральниками, кваліфіковані робітники грубі з не-кваліфікованими, доглядачі підганяють і гримають і на тих, і на тих; молодші інженери звинувачують доглядачів; старші інженери нападають на молодших і собі одержують зауваження від завідувачів відділів, а щодо клерків, то вони носять циліндри на голові й молитовники в руках і підтримують своє громадське становище тим, що відмовляються бути з будь-ким на рівній нозі. Наслідком є величезний зиск, що його дістаю я.
Казенс. (обурений) Ви справді...е...е те, як я вас учора назвав.
Барбара. Як він вас учора назвав?
Андершафт. Це не має ваги, дорога моя. Він думає, що я з тебе зробив нещасну. Чи правда це?
Барбара. Невже ви думаєте, що я можу почувати себе щасливою в цьому дурному вульгарному вбранні? Я, що носила раніше форму Армії Спасіння! Чи розумієте ви, що ви зі мною зробили? Вчора я тримала душу людини в своїх руках. Я вказувала їй путь у житті й навертала їй думки до спасіння. Але коли ми взяли у вас гроші, вона знову вернулася до свого старого цинізму й пияцтва. (Глибоко переконана). Я ніколи вам цього не прощу! Коли б я мала дитину, і ви вбили б її вашими набоями, або коли б ви вбили Доллі вашими жахливими гарматами, я могла б вам це дарувати, знаючи, що це відкрило б для вас ворота раю. Але вирвати в мене людську душу й перетворити її на душу звіра! О, це гірш, аніж убивство!