Син сонця [uk]

— Тобі це і досі болить? — спитав старий.

— Трохи ниє, учителю. Адже я невразливий тілом, а не душею.

— Крішна виборов собі князівство ціною великої крови, — мовив Парашурама, — відваги йому не позичати. Він кілька разів перемагав Джарасандгу, князя Магадґи, однак, коли той зібрав трохи більше війська, просто утік з поля бою. Не з боягузтва, я певен. Просто вирішив, що йому невигідно прийняти нерівний бій. Йому байдуже, що про нього подумають інші, байдуже до законів варни. Він має невразливу душу, і ніхто не відає думки Темноликого. А ти, арію, поліг би в нерівній борні, але не відступив би ні на крок, бо горда твоя душа не зодіта в панцир.

— Це добре чи погано? — посміхнувся Карна.

— Не знаю, — серйозно сказав Парашурама, — але я не поставив би на тебе, аби твоїм ворогом був володар Двараки. Ти будеш на церемонії Аграпуджі?

— Так, учителю…

— То придивляйся уважніше до Крішни. А потім порозмовляємо.

Наступного дня Карна сидів на одному з почесних місць, обабіч Дурьйодгани, у великій залі палацу Юдгіштгіри. Відправа мала розпочатись опісля того, як гості виберуть з поміж себе головного розпорядника обряду. Посада ця була вельми поважна і призначалася найгіднішому.

Хтось назвав ім'я князя Бгішми. Але старий Дід Куру ввічливо відмовився від такої чести і, так само ввічливо, аби не образити нікого з присутніх, назвав найгіднішим володаря Двараки. Мудрий Бгішма розумів, що Пандавам і так багато хто заздрить, і не хотів, аби пішли чутки, що зарозумілі хазяї свята і розпорядником наставили родича.

Та, якщо старійшина прагнув миру, то розбурхав він зовсім не мирні пристрасті.

Коли Темноликий піднявся на місце розпорядника, серед гостей знявся гамір. Карна спочатку слухав здивовано, а тоді сині очі його загорілись гнівом. Занадто знайомим був йому подібний галас.

— Сину Ґанги! — кричав князь чедіїв Шишупала, звертаючись до Бгішми, — чому ви порушуєте звичаї? Хіба мало тут поштивих брагманів і доблесних князів? Чому ж ви поставили над нами Крішну, не князя і не брагмана?!

Бгішма розгубився і не знав, що відповісти. Плітки про походження Темноликого, ясна річ, ходили всякі, але ніхто ще ось так, прилюдно, не виступав проти нього.

Шишупала зі своїми прибічниками виступив на середину залі, продовжуючи лаяти Бгішму:

— Ви зостались зовсім без розуму, трухлявий бездітний діду, якщо вихваляєте в нашій присутньости цього пастуха! Які-такі звершив він подвиги? Це лише жалюгідний доглядач корів, і нам, князям, соромно знаходитись з ним в одному приміщенні!

Карна побачив, як підвівся зі свого місця Бгімасена, але старий Бгішма стримав його. Крішна мовчки сидів на місці розпорядника і князю Ангу здалося, що погідним лицем володаря Двараки промайнула болісна тінь.

«Може Парашурама помиляється, — подумав Карна, — і це просто людина без усякого там панцира на душі. От і зараз йому боляче… Треба поставити Шишупалу на місце, бо князь чедіїв утратив всякий сором…»

Князь Ангу перемахнув одним стрибком через поруччя ложі і рушив на середину зали. Дурьйодгана крикнув вслід: