Окопні історії: фронтовий щоденник
- Автор: Степаненко Дмитро
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Імекс-ЛТД
- ISBN: 978-966-189-558-3
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Окопні історії: фронтовий щоденник». Краткое содержание книги:
— Ну що, синки, сподобалась екскурсія на передок?»
Орлик: «Повертається з передка шишарік, із кабіни виходить майор, а з будки висипаються новобранці. Коли дивлюся, в одного губи трусяться і сльози на очах.
— Пачєму ви, таварісчь майор, нє сказалі, што па нас будут стрєлять?
— Ти ба, яка несподіванка! А коли сказати треба було? Коли призивали, у військкоматі, чи коли на війну приїхав?»
Давно ми вже так не веселилися, правду кажуть: «Хто в армії служив, той у цирку не сміється».
У Кривбаса три дні потім боліла відтоптана права нога. От слони.
Ціна
Бригадний психолог довго порівнював таблички та графіки, шаманив над анкетами і зрештою авторитетно заявив:
— На момент закінчення Дебальцівської кампанії стрес бійців, що вийшли з оточення і несли втрати, виявився меншим, чим у їхніх товаришів, що знаходилися у відносній безпеці за межами плацдарму і намагалися прийти на допомогу.
У дитсадку просто. Друг — це той, хто з тобою грається.
У дорослому житті складніше. Друг — це той, хто щось робить для тебе (пізнається в біді).
На війні навпаки. Друг — це той, для кого ти щось робиш. Бо війна — це дзеркало, яке постійно показує, що в тебе всередині. Тут дружба має чітко визначену ціну. Настільки високу, наскільки готовий сплатити за неї ти сам. Такий підхід спрощує відносини, скасовує взаєморозрахунки і підвищує самооцінку. А ще дає відчуття спокійної радості лише від того простого факту, що твої друзі є десь живі на цьому світі.
Мінування
Полем їде будка саперів, періодично зупиняється, з неї вивантажують ящики з протитанковими мінами. Сапери обережно кладуть кожну міну в правильний порядок, вкручують детонатор, знімають чеку і запускають механізм бойового взводу. Механізми трьох чи чотирьох мін деренчать, як прабабусин будильник. Порожні ящики повертають у будку.
Край поля лежить купа порожніх ящиків із-під мін. Полем повільно їде будка, з неї подають міни з уже вкрученими детонаторами й зірваною чекою. Сапери, які йдуть слідом, просто опускають міни під ноги й запускають таймер взводу. Позаду них деренчить десяток мін.
Край поля купа битих ящиків. Полем повільно їде самотня будка саперів. У будці починає деренчати міна, і її копняком виштовхують назовні по гладенькій підлозі. Міна гепається на землю в майже правильний рядочок і продовжує деренчати, як і кілька десятків її подружок. Збоку здається, що вони сердяться на саперів за неделікатне ставлення, а вояки мовчки тікають, як від сварливих баб на базарі.
Виштовхнута з будки міна падає на ребро, підскакує на грудці і закочується прямо під колесо. Бах!!!!
Сапер — професія небезпечна. Дуже.
Добавка
На клапан прибуло поповнення. Із собою ні їжі не привезли, ні води. Бліндажів вільних нема, де житимуть — невідомо.
Сяк-так по одному, по двоє розіпхали їх по сусідніх бліндажах.
Кривбас варить вечерю. Підходить Ватаг:
— Треба хлопців погодувати.
— Я собі варю, і вам трохи. На всіх не вистачить.
— А що ж вони їстимуть?
— Хай беруть і варять. Продукти є.
— Ну, давай, хай сьогодні повечеряють із нами, а завтра вже самі готують.
— …
Прийшли воїни, посьорбали суп. Теоретично мала би прозвучати подяка, але вийшло по-іншому:
— А на друге що буде?
Кривбас завис так швидко, що не встиг навіть здивуватися. Зреагував Кузя:
— Бамбулєй по горбу лопатою…
Наш народ ніяк не звикне, що мама і бабуся вдома залишилися і турбуватися за них нікому. Складно декому без няньки…
Майстер-клас
На передову прибули мінометники-новобранці. Теорію знають, на полігонах стріляли непогано. Аби ще трохи бойового досвіду, ціни б їм не було. Командир мінометників домовився із сусідами-добровольцями про обмін досвідом і невеличке практичне заняття зі стрільби по справжньому противнику в бойовій обстановці.
Підходящий об’єкт для тренувань знайшовся швидко. Крайнім призначили ДОТ із ДШК за півтора кілометра від наших позицій у межах прямого бачення. Прибули «гуру»: Болгарин з напарником. Усі гуртом розгорнули «Васильок».
— Ви що, стріляти будете? — де не взялися розвідники.
— Та кинемо парочку мін.
— Мужики, пів години тому наші спостерігачі помітили між деревами неправильно замаскований сєпарський Урал. Координати вже розрахували, тут три кілометри усього. Накриєте?