Життєписи дванадцяти цезарів
- Автор: Транквилл Гай Светоний
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Сполом
- ISBN: 978-966-665-616-5
- Переводчик: Павел Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Життєписи дванадцяти цезарів». Краткое содержание книги:
73. У простоті його домашнього приладдя та меблів можна переконатися й тепер[171]: ложа й столи, що залишилися з його дому, заледве відповідали б вимогам звичайного жителя. Говорять, що він завжди спав на низькому ложі з простеньким покриттям; окрім хіба що свят, носив одіж лише домашнього виробництва, що виготовляли його сестра, дружина, донька чи онуки; тогу мав не широку й не вузьку, пояс — ні широкий, ні вузький, черевики мав із грубою підошвою, щоб видаватися вищим, аніж був насправді. Хоча завжди про всяк випадок у своїй спальні мав напоготові парадний одяг і черевики.
74. Дуже часто влаштовував бенкети, до того ж — завжди за правилами, уважно добираючи гостей за їх рангом. Валерій Мессала пише, що він жодного разу не запросив до себе на обід вільновідпущеника, за винятком Мени, і то лиш після того, як він отримав громадянство за викриття флоту Секста Помпея. Сам Август описує, що якось він запросив чоловіка, свого колишнього охоронця, на віллі якого сам колись перебував. На бенкети сам він часто приходив пізно і рано відходив, щоб гості почали пригощатися ще перед тим, як він прийде, і продовжували після того, як він піде. На гостині подавав переважно три страви, а щонайбільше — шість[172], коли був дуже розтратливий: хоча й без надмірної вишуканості, зате з великою приязню. Він спонукував до загальної розмови мовчазних і тих, що тихо перешіптувалися, а також запрошував музикантів й акторів, чи навіть мандрівних циркачів, а найчастіше — оповідачів байок.
75. Свята й фестивалі справляв зазвичай дуже щедро, але часто — лише для жарту. На Сатурналії, або ж на якесь інше свято, як собі забажав, роздавав у подарунки одяг, золото, срібло, а то й монети різної вартості, часом навіть старі, царські й іноземні, а іншого разу — нічого, крім шерсті, губок, ложок, щипців і всілякого різного непотребу з незрозумілими та двозначними написами. Часом на бенкетах влаштовував навіть розпродажі жеребів на зовсім невідповідні за ціною речі, або ж картин, повернутих іншим боком: тим самим оманюючи або ж винагороджуючи надію покупців. При тому він вимагав, щоб у торгах брали участь усі гості, згодом поділяючи між собою прибуток чи втрату.
76. Щодо їжі — не оминатиму й цього — не їв надто багато, і головно — просту їжу. Особливо любив грубий хліб, дрібну рибку, вологий сир ручного витискання, зелені фіги другого врожаю; міг також їсти навіть перед обідом у будь-який час та в будь-якому місці, як тільки відчував голод. Цитую його слова з листів: “Ми перекусили хлібом та фініками у повозі”. Або: “Поки повертався додому із царської курії у лектиці, спожив унцію хліба й трохи ягід твердошкірого винограду”. А ще: “Навіть юдей, мій Тиберію, настільки ревно не дотримувався суботнього посту, як сьогодні я дотримувався: тільки у ванні, заледве після першої години ночі, я з’їв два кусні хліба перед тим, як почав натиратися олією”. Через таку нерегулярність він часом обідав наодинці перед гостиною, або ж одразу після неї, не доторкнувшись ні до чого в часі гостини.
77. Щодо вина, то також був дуже поміркований. Корнелій Непот пише, що за обідом у таборі при Мутині зазвичай пив не більше, аніж тричі. Навіть згодом, коли не відмовляв собі ні в чому, пив не більше, аніж секстарій[173], а якщо й більше, то вибльовував. Найбільше полюбляв ретське вино, але ніколи не випивав удень. Натомість споживав хліб, розмочений у холодній воді, чи кусник огірка, чи листки салати, або свіже чи сушене яблуко винного смаку.
78. Після обідньої перекуски завжди відпочивав хвильку — в одязі та взутті, навіть не покриваючи ніг, прикривши лиш очі рукою. Після обіду переходив на своє вечірнє ложе: там перебував до пізньої ночі, поки не завершував усі, чи принаймні більшість денних справ. Згодом переходив у своє ліжко і зазвичай спав не більше, аніж сім годин, проте з перервами, пробуджуючись протягом ночі три або й чотири рази. 2. Якщо ж траплялося, що не міг відновити перерваний сон, то викликав читачів або байкарів, і засинаючи знову, спав аж до світанку. Затемна ніколи не сидів довго, хіба якщо хтось був у нього. Не любив дуже рано вставати, і коли виникала потреба рано виходити на якусь громадську чи релігійну службу, то щоб зробити це якомога вигіднішим, залишався ночувати у друзів, що жили поруч. Все ж, часто потерпав через недосипання, так що засинав у лектиці, коли раби несли його по місту та ставали на перепочинок.
171
Светоній писав цю книгу на початку II ст.
172
Обід із шести страв уважався скромним.
173
Секстарій — 1/6 конгія, тобто 0,55 л.