Життєписи дванадцяти цезарів

65. Однак його радість та впевненість у нащадках і порядкові в родині зрадила Доля. Юлію, доньку та онучку, заражених всілякими хибами, вислав; Гая та Луція протягом дванадцяти місяців обох втратив: Гай загинув у Лікії, Луцій — у Массилії. Агриппу, третього внука, а також пасинка Тиберія, всиновив на форумі перед куріями[162], та дуже швидко відмовився від Агриппи через ниций та жорстокий характер і відіслав його в Сорент. 2. Насправді, Августові легше було перенести смерть близьких, аніж ганьбу. Адже випадок із Гаєм та Луцієм надламав його не так сильно: натомість про свою доньку зробив доповідь для сенату, яку зачитав квестор за його відсутності; сам Август довгий час уникав людей через сором і подумував навіть про те, щоб стратити доньку. Врешті, коли приблизно у той сам час одна з її подруг, вільновідпущениця Феба, повішалася, то він сказав, що волів би бути батьком Феби. 3. Коли Юлію вигнали, то він заборонив їй вино та всілякі розваги, не допускав до неї ані раба, ані вільного без окремого дозволу: вимагав доповідати про вік, вигляд, колір а також про всі особливі прикмети чи шрами кожного, хто до неї приходив. Опісля п’яти років заслання врешті перевів її з острова на континент, дещо пом’якшивши умови. Але ніяк не можна було його вблагати повністю відпустити її: і коли римський народ часто й наполегливо заступався за неї, він лише побажав усьому зібранню таких дочок та жінок. 4. Немовля, народжене від його онуки Юлії опісля вироку, не вважав за потрібне визнавати чи виховувати. Оскільки Агриппа виростав зовсім некерованим та з дня на день безумнішим, то переправив його на острів, поставивши над ним військову охорону, і за постановою сенату він мав перебувати там пожиттєво. На кожну згадку про нього та Юлію, зітхаючи, зазвичай говорив: “Краще я був би безженним та помер бездітним”[163]. Називав їх не інакше, як “три чиряки” та “три виразки”.