Життєписи дванадцяти цезарів
- Автор: Транквилл Гай Светоний
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Сполом
- ISBN: 978-966-665-616-5
- Переводчик: Павел Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Життєписи дванадцяти цезарів». Краткое содержание книги:
70. Влаштував таємну гостину, яку в народі називали “бенкетом дванадцяти богів” і про яку ходили різні чутки: усі гості були зодягнені в одяг богів та богинь, а сам Август — як Аполлон. Не лише Антоній у листах дорікає йому, насмішкувато перелічуючи імена гостей, докір міститься й у відомих анонімних віршиках:
2. Посилили незадоволення від цього бенкету біда й голод у місті, а наступного дня лунали вигуки, що боги поз’їдали усі харчі, що Цезар і справді є Аполлоном, але Мучителем: під цим іменем Аполлона вшановували в одному з районів міста. Дорікали йому також за пристрасть до коштовного коринтського посуду[165] й азартних ігор. Тож у часи проскрипцій на його статуї написали: “Мій батько був лихварем, а я — коринтянин”, оскільки вважали, що він увів деяких громадян у списки проскрибованих через коринтський посуд, що був у них, а в час війни у Сицилії поміж народом гуляла епіграма:
71. Найлегше з усіх цих докорів та нарікань він позбувся звинувачення у розпусництві — завдяки чистоті свого життя як у той час, так і пізніше; а згодом звільнився також від звинувачення у пристрасті до багатств, бо навіть після захоплення Александрії не взяв з царського краму для себе нічого, окрім одного перламутрового[166] глека, а весь золотий посуд щоденного вжитку віддав переплавляти. Що ж до інших пристрастей, то ніколи не втрачав до них запалу, адже подейкують, що і пізніше був падкий на молодих дівчат, яких звідусіль приводила навіть його власна дружина. Чуток про ігри в кості ніколи не соромився, і грав часто й відкрито для власного задоволення, навіть у старшому віці, і не лише у грудні[167], але також і в інші святкові дні, а часом навіть й в будні. 2. Щодо цього немає жодного сумніву, бо пише у листі так: “Я пообідав, мій Тиберію, у тому ж товаристві: до бенкету долучилися Виніцій та Силій Старший. Вчора й сьогодні попри обід ми грали, як старі: кидали так, що як у когось випаде “пес”[168] чи шістка, той щоразу ставить динарій на середину, а кому випаде Венера, той забирає усе”. 3. В іншому листі: “Ми, дорогий Тиберію, доволі приємно провели Квінкватрії[169]: кожен день грали, так що гральна дошка не встигала охолонути. Твій брат постійно нервував, хоча загалом втратив небагато, бо втративши спочатку багато, всупереч сподіванням потроху відігрався. Я ж особисто програв двадцять тисяч сестерціїв, але тільки тому, що був щирим у грі, як звичайно. Якщо б я вимагав від кожного те, що я позичив, чи залишив би те, що кожному дав, то виграв би принаймні п’ятдесят тисяч. Однак не хочу я цього: нехай краще моя щедрість возвисить мене до небес”. 4. До своєї доньки пише так: “Посилаю тобі двісті п’ятдесят динаріїв, і так само роздаю кожному гостеві, щоб могли пограти під час обіду в кості чи у парний-непарний”.
72. Вважається, що в усіх інших аспектах життя він був поміркований та без жодного натяку на порочність. Мешкав спочатку поблизу Римського форуму над Сходами Перснярів у будинку, що колись належав ораторові Кальвію. Згодом жив на Палатині у такому ж скромному будинку Гортензія, що не вирізнявся ані розміром, ані вишуканістю, так що навіть у портиках мав короткі колони з албанського каменю, зовсім без мармурових оздоблень та без штучної долівки у кімнатах. Понад сорок років, узимі та вліті, він використовував тільки одну спальню; хоча й вважав, що у місті взимку жити не зовсім корисно для його здоров’я, все ж постійно зимував у місті. 2. Якщо планував щось робити таємно чи наодинці, то мав для цього свою кімнатку на горищі, яку називав “сиракузами” чи “робітнею”, і перебирався туди або до якогось свого вільновідпущеника, що жив поза містом; коли ж був хворий, то перебував у будинку Мецената[170]. Відпочивати часто їздив на морське узбережжя чи на острови Кампанії, або ж у містечка поблизу Рима — Ланувій, Пренест, Тибур, де часто у портикові храму Геркулеса вів судові засідання. 3. Не любив пишних та багатих помість. Будинок внучки Юлії, що був надто розкішно збудований, зрівняв з лицем землі; свої ж доволі скромні помістя прикрашав не так статуями чи картинами, як терасами й садами, а також древніми й цінними речами, як, скажімо, на Капрі — гігантськими кістками звірів й чудовиськ та зброєю героїв.
165
Коринт славився мідним посудом.
166
Точне значення слова невідоме.
167
У грудні на Сатурналії були дозволені всі ігри.
168
Римляни грали довгими костями, і “псом” називався кидок, коли випадали усі “1”. “Венера” — найкращий кидок.
169
Квінкватрії — свято у другій половині березня.
170
Будинок Мецената був на Есквіліні.