Життєписи дванадцяти цезарів

94. Оскільки ми дійшли до цього місця, то не слід уже пропустити того, що трапилося за день до того, як Август народився, а також у той сам день та у наступний, що вказувало й давало надію сподіватися на його величність та незмінне щастя. 2. Колись давно у Велітрах блискавка вдарила в стіну, з чого й виснували пророцтво, що громадянин цього міста володітиме світом: у надії на це велітряни одразу після цього й довший час по тому вели часті війни із римським народом, таким чином довівши себе майже до загибелі. Однак згодом виявилося, що у пророцтві йшлося про володарювання Августа. 3. Дізнаємося від Юлія Марата, що за кілька місяців перед тим, як Август мав народитися, в Римі на очах у народу сталося чудо, яке сповіщало, що природа принесе царя римському народові. Сенат поспішно видав постанову, щоб ніхто не вигодовував дітей у цьому році: але ті, що мали вагітних жінок, сприймаючи пророцтво стосовно себе, посприяли, щоб ця постанова не потрапила в казну. 4. Читаю в книгах Асклепіада Мендета “Роздуми про Бога”, як Атія, прийшовши посеред ночі на святу службу до Аполлона, поставила у храмі лектику, і заснула там, тоді як усі інші жінки вже спали. Раптом до неї увійшов змій та невдовзі вийшов, а коли вона пробудилася, то прийняла очищення, наче після спання із чоловіком. І тоді на її тілі появилася пляма у вигляді змії, якої вона ніяк не могла позбутися, так що зовсім перестала відвідувати народні бані. На десятий місяць народився Август, через що й вважали його сином Аполлона. Атія ж, перед тим, як породила його, бачила вві сні свої нутрощі, що піднялися аж до зірок і розпростерлися по всій землі й небу. Октавій, батько, бачив сон, що з черева Атії виблискує сонце. 5. Народився Август у той день, коли в курії говорили про змову Катиліни, а Октавій сильно затримався через пологи своєї дружини; коли ж Публій Нигідій, як говорять усі, дізнався про причину запізнення та годину народження, то ствердив, що це народився цар усього світу. Згодом Октавій, проводячи військо по далеких краях Фракії, вчинив у священному лісі Лібера-батька[185] варварську церемонію віщувань про свого сина, і отримав підтвердження від жерців, бо вино, розлите на жертовник, видало такий високий стовп вогню, який перевищив покрівлю храму й сягнув аж до неба: таке ж пророцтво трапилося, коли на цьому місці приносив жертву Александр Великий. 6. А наступної ночі Октавій побачив уві сні свого сина, пишнішого, аніж будь-хто зі смертних: із блискавкою та скіпетром, у сяючій одежі Юпітера Величного Блаженного, із променистою короною, на прикрашеній лавром кареті, запряженій дванадцятьма білосніжними кіньми. Якось одного разу, повідомляє Гай Друз, коли служниця поклала малюка ввечері в колиску на нижньому поверсі, зранку дитя зникло зі свого місця: після довгих пошуків знайшли його високо на горищі, він лежав навпроти сонця, що сходило. 7. Як тільки-но почав говорити, у дідусевому помісті примусив замовкнути надзвичайно галасливих жаб: і кажуть, що відтоді жодна жаба там більше не квакнула. Коли ж він обідав у ліску поблизу четвертого каменя[186] кампанської дороги, раптом орел вирвав хліб із його руки: але підлетівши вище, тут же спустився додолу й акуратно повернув украдене. 8. Квінт Катулл, освятивши Капітолій, дві ночі поспіль бачив сон: спочатку бачив Юпітера Величного Блаженного, який вибрав із багатьох підлітків, що юрмилися поблизу його жертовника, одного, і поклав йому на груди знак республіки[187], що тримав у руці; а наступного разу бачив цього ж юнака на колінах у Юпітера Капітолійського, і коли наказав його узяти, то бог заборонив, бо виховував його для захисту республіки. Коли ж наступного дня Катулл зустрів Августа, якого ніколи не бачив, то приглянувшись, із великим здивуванням сказав, що той був тим самим хлопцем, якого бачив уві сні. Хоча інші переповідають перший сон Катулла інакше: так наче коли юрба юнаків просила Юпітера надати їм покровителя, то він сам вказав на одного з них, на якого всі повинні були покладати свої надії, і, торкнувшись уст хлопця його пальцями, сам їх поцілував. 9. Марк Цицерон, супроводжуючи Гая Цезаря на Капітолій, також розповідав своїм близьким сон минулої ночі: начебто бачив юнака знатного роду, що вийшов із неба на золотому ланцюгу та стояв біля дверей храму на Капітолії, і сам Юпітер дав йому батога. Випадково ж уздрівши Августа, який, ще багатьом невідомий, у супроводі вуйка Цезаря йшов на жертвоприношення, ствердив, що він є саме тим юнаком, образ якого бачив у сновидінні. 10. Коли Август приймав чоловічу тогу, його сенаторська туніка розірвалася з обох сторін та впала йому до ніг. Деякі трактували це як непомильний знак того, що цей орден, знаком якого вона є, згодом підкориться йому. 11. Коли Божественний Юлій поблизу Мунди вирубував ліс, готуючи місце для табору, і побачив пальмове дерево, то наказав зберегти його як знак перемоги. Пальма невдовзі пустила паросток, який настільки виріс за кілька днів, що не лише порівнявся з деревом, але й затінив його; до того ж, на ньому почало гніздитися багато голубів, хоча цей вид птахів намагається уникати твердого й шорсткого листя. Говорять, що саме це диво й спонукало Цезаря призначити своїм наступником не когось іншого, а внука сестри. 12. Коли Август перебував у Аполлонії, то разом з Агриппою піднявся в обсерваторію математика Теогена. Агриппа першим спробував долю, і коли йому провістили велике й неймовірне майбутнє, то Август залишив у таємниці дату свого народження та не хотів її видавати, боячись та соромлячись, що йому випаде бути менше видатним. Коли ж він після численних спонукань, нехотячи й сумніваючись, все-таки видав її, то Теоген встав і вклонився йому. Відтоді Август мав таку впевненість у долі, що аж оприлюднив свій гороскоп та видав срібні монети із сузір’ям Козерога[188], під яким народився.