Переспівниця
- Автор: Коллинз Сьюзен
- Серия: Голодні ігри #3
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Країна Мрій
- ISBN: 978-617-538-038-3
- Переводчик: Уляна Григораш
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Переспівниця». Краткое содержание книги:
— Про що це ти? — запитав Гейл.
— Та так. Просто повторюю твої слова, — мовила я. — І я цілком згодна з тим, що досяжним маєш бути ти. Сподіваюся, і для мене теж.
Наші погляди зустрілися, і я зрозуміла, що досі злюся на Гейла. Я ні на мить не вірила в те, що він не бачив ролика з Пітою. Гейл мене зрадив. Ми надто добре знали одне одного, тому він одразу здогадався, в якому я гуморі й у чому причина.
— Катніс… — почав він винуватим голосом.
Підхопивши тацю, я швидко перетнула їдальню та
жбурнула тарілки в мийку. Гейл наздогнав мене вже в коридорі.
— Кажи вже, не тримай у собі,— крикнув він, хапаючи мене за руКу.
— Це я маю щось казати? — я висмикнула руку. — Може, ти скажеш, Гейле? Своє я сказала вчора ввечері, коли запитала тебе, що нового сталося!
— Вибач. Гаразд? Я не знав, як повестися. Хотів тобі
розповісти, але всі думали, що ти, побачивши Пітине інтерв’ю, розхвилюєшся, а для тебе це погано, — мовив він. І
— Вони мали рацію — я розхвилювалася. Але через те, що вже й ти мені брешеш на прохання Коїн… — Саме в цю мить запищав його комуиікатор. — А ось і вона! Біжи. Тобі є що їй розповісти.
На мить його обличчя перекосилося від болю, але він одразу опанував себе і вдягнув маску холодної люті. Демонстративно розвернувшись на п’ятках, він пішов. Можливо, мої слова були надто уїдливі, я дала йому замало часу на пояснення. Може, обманюючи, всі просто намагаються мене захистити. Мені байдуже. Я втомилася від людей, які брешуть мені заради мого ж блага. Бо насправді це робиться не заради мене, а заради їхнього спокою. Обманюйте Катніс, не розповідайте їй про повстання, щоб вона не втнула чогось божевільного. Пошліть її на арену, і нехай вона й не підозрює про те, що її планують звідти викрасти. Не кажіть їй про інтерв’ю Піти, бо вона розхвилюється та впаде в депресію, а який тоді з неї зиск?
Мені було таки зле. Серце краялося, я надто втомилася для зйомок, та оскільки я була вже біля гримерки, то увійшла. Мені тут-таки сказали, що сьогодні ми повернемося в Округ 12: Кресида планувала зробити інтерв’ю зі мною та з Гейлом на тлі нашого зруйнованого міста.
— Якщо ви не проти, — мовила Кресида, вивчаючи моє обличчя.
— Я точно не проти, — сказала я і підвелася.
Стоячи непорушно, немов манекен, я чекала, поки
підготовча команда одягне мене, зачеше й підфарбує. Макіяж був зовсім не крикливий, а ледь помітний, тільки щоб приховати сині кола під невиспаними очима.
Богз провів мене до ангару, але ми не перекинулися й словом, тільки привіталися. Добре, що він не заговорив про мій непослух в Окрузі 8 — плас-тикова маска на його обличчі не надихала мене на розмови.
В останню мить я пригадала свою обіцянку матері й попросила переказати їй, що мені треба відлетіти ненадовго з Округу 13, наголошуючи, що поїздка моя абсолютно безпечна. Ми піднялися на борт для короткого польоту в Округ 12, і мені вказали на місце за столом, де вже сиділи Плутарх, Гейл і Кресида. Вони уважно вивчали карту. Плутарх не міг приховати вдоволення, показуючи мені, якого ефекту ми домоглися в округах за допомогою перших агіток. Рух опору, який тільки-тільки набирав обертів у кількох округах, переріс у потужну хвилю повстань. На наш бік повністю перейшли Округи 3 і 11 — останній був особливо важливий, оскільки саме він постачав Капітолій харчами, — а ще кілька округів підтримали нас частково…
— Це вселяє надію, — мовив Плутарх. — Сьогодні ввечері Фульвія представить перші ролики серії «Ми пам’ятаємо», ми зможемо звернутися до кожного округу особисто, нагадати людям про їхніх мертвих трибутів. Фіней чудово впорався з роллю ведучого.
— Важко йому, либонь, знов і знов бачити смерть трибутів, — сказала Кресида. — Багатьох із них він знав особисто.
— Ось чому ми домагаємося таких результатів, — мовив Плутарх. — Бо все йде від щирого серця. Ви всі добре працюєте, Коїн неймовірно задоволена.
Виходить, Гейл їм не сказав, що я прикидаюся, ніби не бачила Піти, а головне, страшенно злощуся через те, що від мене все приховують. Запізно він прокинувся — я вже не зможу цього пробачити. Та це вже не має значення: Гейл теж до мене не говорить.
Тільки як ми1 приземлилися на Леваді, я звернула увагу на відсутність Геймітча. Коли я запитала в Плутарха, чому його немає, той лише похитав головою і мовив:
— Він не може на це дивитися.
— Геймітч? Не може? Швидше повірю в те, що він вирішив таким чином влаштувати собі вихідний, — мовила я.
— Дослівно він сказав «Я не можу дивитися на це без пляшки», — відповів Плутарх.